У Лип’янці відкрився музей Івана Гончара. ФОТО. ВІДЕО

4 лютого у  селі Лип’янка на Черкащині відзначали 100-річний ювілей свого видатного земляка, скульптора, колекціонера, етнографа, громадського діяча Івана Гончара. Центральною подією вшанувань стало відкриття садиби-музею митця саме в його батьківській хаті. Її прийняла на баланс сільська рада і після ремонту тут розпочалося створення експозиції.

На урочистості до Лип’янки приїхали прийомний син Івана Макаровича, художник Петро Гончар, його дружина – народна артистка України Ніна Матвієнко та делегація Національного центру народної культури (НЦНК) “Музей Івана Гончара”. І саме з Лип’янки почався цьогорічний районний мистецький фестиваль, який присвячений ювілеєві Івана Гончара та 20-річчю Незалежності України. А сцена сільського будинку культури об’єднала виконавців Лип’янки, Шполи і столичних митців.

Батьківське обійстя роду Гончарів зібрало до відкриття музею-садиби чималий гурт – гості з Києва, Шполи, самі лип’яни – сусіди та мешканці інших кутків. Статечні жіночки – місцеві „експерти” з селянського побуту першої половини ХХ століття діловито коментували побачене у світлицях: „А це справжній льон, а то скриня така – у матері точно така була…” Роздивлялися старі фото, шукали знайомих, а у дворі згадували, як тут все було колись: „Там ще криниця була, але зовсім засипалася”, хвалили всіх Гончаревих родичів, які ніколи не полишали садибу і рідне село без уваги.

І надалі не залишатимуть, як запевнив Петро Гончар лип’ян, що зібралися у концертній залі будинку культури з нагоди урочистостей, адже садиба-музей має стати ще й історико-етнографічним музеєм Лип’янки. Він пообіцяв Лип’янці, яка дала натхнення видатному скульпторові, багатьох гостей зі столиці та інших країв, а лип’янам нових зустрічей із митцями і нові культурні події.

Влада села та сільський голова Сергій Іщенко покладають надії на культурні надбання своєї громади як на одну з можливостей розвитку – “другого дихання” для села. Незадовго до святкувань будинок культури отримав опалення, який дозволяє підтримувати „робочу” температуру у приміщеннях для занять самодіяльних митців і у глядацькій залі. Щоправда, на час урочистостей „робочою” на сцені вона була хіба для місцевих та шполянських артистів, киянам же доводилося важче. „Температурну ж ситуацію” глядацької зали разом із глядачами ділили і представники районного керівництва.

Про наміри вшанувати інших видатних земляків Шполянщині і готовність заохочувати роботи зі створення меморіальних музеїв у інших селах району говорили заступники голів райдержадміністрації Віктор Чайка та райради Олександр Павлов.

Для Лип’янки пошук можливостей для відкриття „другого дихання” надзвичайно важливий. Це видно одразу ж на в’їзді – дорогою до садиби Гончарів із десяток „пусток”, розвалені хати на деяких подвір’ях проростають чагарниками. Старенькі мешканці непокояться долею дільничної лікарні, яку, за чутками, збираються закрити. Роботи в селі – не густо. Село ще не газифіковане. Тим не менше, в Лип’янському дитсадку 25 дітей, яким ще є шанс запропонувати альтернативу шляху на Черкаси, Київ чи у ще дальші світи.

Тільки кілька слів, якими перекидаємося з місцевими мешканцями, дають підстави думати, що село багате на відкриття, скажімо, для істориків. Один з його кутків має назву „Митниця” – свідчення порубіжного становища у давні часи. Лип’янка цікавить збирачів і дослідників пісенного фольклору, які з кожною експедицією віднаходять невідомі досі пісні. Ось і на концерті 4 лютого одна зі знахідок прозвучала у спільному виконанні фольклорного гурту Музею Івана Гончара та місцевих жительок, від яких учасники гурту пісню цю записали влітку минулого року.

Прямо з авто на сцену до співочого гурту вийшла й Народна артистка України Ніна Матвієнко. Вона повідомила, що має ідею музею і для свого села на Полтавщині і що це буде музей пісні. А надію на те, що він не стане меморіальним, дарує творчість таких співачок як Руслана Лоцман, шлях якої на столичну сцену та до перемог у численних міжнародних конкурсах розпочався із Сигнаївки Шполянського району і яка під керівництвом Ніни Матвієнко 4 роки вдосконалювала мистецтво народного співу. На завершення урочистостей Ніна Матвієнко, Руслана Лоцман та гурт Музею Івана Гончара розкішно і щедро обдарували всіх побажаннями Многих Літ. Усіх, крім обласного керівництва Черкащини. Тому, що на святі у Лип’янці нікого з керівництва області чомусь не було…

Текст та відео – Оксана Колісник, Наше коло
Світлини – Богдан Пошивайло

Share Button

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Відгуки
Опитування

Які музеї ви в першу чергу відвідуєте за кордоном?

Результати