Новорічний вечір Етнографічного хору “Гомін” під керівництвом Леопольда Ященка

14 January 2013 о 19:00 |

14 січня Етнографічний хор “Гомін” приходить до нас защедрувати, а заодно й пригадати недавнє Різдво: коляди про творення світу, народження Христа та величальні різдвяні пісні.

Хай тішиться нарожденний Бог, а з ним – статечні господарі, щедрі господині та їхні діти – усі ми, увесь наш багатий душею і талановитий народ!

Колядки, щедрівки та ліричні пісні виконуватимуть хор “Гомін”, ансамбль “Криниця”, чоловічий гурт “Козаки” та музики – родина Вербовецьких.

Початок о 17 годині. Ласкаво просимо!

Share Button

5 відгуків

  1. Світлана

    Добра усім ). Хочу повідати свою історію знайомства з Леопольдом Івановичем і хором ”Гомін” . Це було років 10 тому. Вечір , треба сказати запізно було … У метро на ст. “Либідська” на ескалаторі я, дуже несподівано для себе, відчула мурашки по шкірі. Пісня .. до глибини душі проймає …. Де ? Хто співає ? .. Троє чоловіків на паралельних сходах ескалатора . … Красиві, статні, горді…Очей не відвести .. Всі звуки зникли …. тільки :
    “Гей , там на горі Січ іде,
    Гей, малиновий стяг несе !
    Гей, малиновий ,
    Наше славне товариство ,
    Гей , марширує : раз , два , три! ”
    З жахом зрозуміла , що ми паралельно наближаємося до виходу … я раптом злякалася , що зараз вони розчиняться в натовпі і я їх втрачу .. , і я , по природі скромна людина , побігла за ними ! Сама від себе не чекала … Привіталася , подякувала і попросила красивого , як з казки , сивочолого вусатого чоловіка : “Можна я Вас поцілую ? ” Вони засміялися , я почервоніла. А той самий чоловік і каже: ” А тобі що, сподобалось ? Ну то пішли з нами! ” і неслухняні ноги понесли мене за ними … Ми познайомилися , Леопольд Іванович запросив на репетицію хору , залишив мені свій домашній телефон … На половині шляху по підземці я схаменулася.. мені ж в інший бік!!! …
    Наступного дня набралася сміливості , подзвонила … Зустрілися на репетиції. Не дивлячись на вмовляння Леопольда Івановича розміститися просто серед колективу, я стояла осторонь біля вікна і боялася моргнути. Після репетиції він покликав мене і попросив заспівати щось … Я розхвилювалася , всі пісні з мого « Пісенника » в голові змішалися … та й весь колектив дивився на мене … і я не змогла … Зараз би змогла і дуже хотілося б ….
    Потім ми поїхали на Майдан колядувати. Колядували в автобусі. Леопольд Іванович біля задніх дверей по- батьківськи лаяв своїх, що розмістилися по всьому автобусі: «А ну хто там на передніх місцях фальшивить! »)))) “Геній … ні … Святий …” – думала я … А бачили б ви обличчя пасажирів! Казка! Водій оголосив у мікрофон: « Дякую тим , що так гарно нам колядували!»
    Минуло 10 років … Безцінний номер телефону Леопольда Івановича я не зберегла … дуже шкодую …
    За 10 років мій « Пісенник » значно поповнився … сама здивована, як можна стільки всього запам’ятати) )) … і я зміцнилася у своїх почуттях до української народної пісні… Інформацію про Леопольда Івановича визбирую по дрібочці… Неймовірно великої Душі Людина!!!

  2. Тетяна Андріївна

    Низький материнський уклін народному Маестро Леопольду Ященко!
    Сердечна Вдячність народному Етнографічному Хору “Гомін” за чудові святкові Щедрівочки!
    В народному співі Хору “Гомін” живе магічна сила безмежної краси душі нашого Українського наРоду. І все це завдяки великого таланту геніального Народного Маестро!
    Моя 4-х річна внученька в Щедрий Святвечір 13 січня прослухала відеозапис Хору “Гомін” з Будинку Вчителя, і дуже вже їй сподобався народний живий спів!!! Бо дівчинка швиденько вдяглась в своє українське врання, і пішли ми ” щедрувати” в нашу дитячу бібліотеку ім. В. Кудряшова на Батиєвці, де Мирославонька натанцювалась і проспівала вже свої Щедрівочки!

    Всім “Гомінцям” і дорогому Маестро великої радості й міцного здорв’ячка зичимо!
    Шануємо,
    родина Горбенко з Києва
    15 січня 2014 року

  3. Sergej

    Я родился и вырос в самом центре Киева, впрочем, как и мои родители, которых оккупанты отправили в Бабий Яр. Однажды вечером, это было 7 января, я вышел на площадь пройтись перед сном. Было очень холодно и я решил спуститься в переход, или, как мы его тогда называли “Труба”, выпить кофе и выкурить сигаретку. Не исключалась встреча с кем-нибудь знакомым, и новое знакомство. Вообщем, всё, как обычно. Я обратил внимание, что в переходе много людей в украинских национальных костюмах. “Мало ли что, – .одумал я, – на улице холодно, вот они и попрятались сюда.” Потом они начали потихоньку сбиваться в плотную массу внутри, переходя с места на место. Послышалось: “Дівчата, прошу в перший рядок. Пане тенорове, йдіть на свої місця. Баси групуйтесь”.
    Отдельно хочу сказать, я давно был, просто, помешан на хоровом пении. И хотя обладаю очень хорошим слухом, беру любую втору но, абсолютно безграмотный в нотной азбуке. Я не знаю ни одной ноты, хотя это мне не помешало научиться играть на некоторых струнных и клавишных инструментах.
    Послышался звук сопилки, давая вводную ноту хору. И тут зазвучало – ” Добрий вечір тобі, пане господарю…” Сказать, что я обалдел – это значит ничего не сказать. От мгновенного катарзиса моя шкура покрылась мурашками, у меня начался озноб и я … запел вместе с этими людьми, которые вдруг стали мне самыми близкими во всём мире. Дальше мы пели “Нову раду”, “Море заграло”, “щедрий вечер” и много других песен. В конце вечера, я как вор крался за ними и узнал, что они базируются в клубе Метростроя. Я узнавал через кого только можно где они будут выступать и ходил за ними, как тень. Я был на концерте в Доме Учителя, юбилее И. Гончара, на Гидропарке, в доме писателя. Я превратился в их тень. После того, как я узнал всё про руководителя хора Леопольда Ященко, я зауважал их ещё больше.
    Ну, чтобы, прийти и записаться в хор?! А я вас хочу спросить, вы смогли бы подойти к девушке которая вам безумно нравится, без которой вы не мыслите дальнейшей жизни, сказать ей об этом? Вот и я не смог. Я, просто, оробел.
    Теперь я живу очень далеко от своего любимого Киева, где теперь живёт очень мало киевлян. Живут, в основном, “киевские” и среди них коренной киевлянин, Человек, достойный своего родного города, настоящий КИЕВЛЯНИН – Леопольд Ященко, который, невзирая на свой почтенный возраст возвращает к истинной украинской культуре “киевских”. Примите мой поклон и уважение, Сергей Горбовец. 08. 01. 2014 год. Франкфурт на Майне. А ваши песни мне звучат постоянно ещё из старых кассет.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Відгуки
Опитування

Ви писали писанки цього року?

Результати