Українська ікона кінця XVI – початку ХХ століть | Великодня виставка

4 квітня - 12 травня 2019 |

До 12 травня у виставковій залі НЦНК “Музей Івана Гончара” триватиме великодня виставка “Українська ікона кінця XVI – початку ХХ століть”.

У християнській традиції Великдень – одне з найбільших дванадесятих свят, коли з глибокою вірою в серці ми промовляємо: «Христос Воскрес!». Наші предки вважали, що в цей день відчиняється небесна брама, вказуючи шлях до глибин духовного пізнання, єднання з Господом. Звертаючись з молитвою до ікон, ми щиро віримо в заступництво Богородиці, Святих Миколая, Варвари, Параскеви, надихаємося символом самопожертви, який розкривається в зображенні Розп’яття, захоплюємося ідеєю духовного піднесення і радості у сценах Коронування Богородиці, Воздвиження та Преображення Господнього, мужністю, яку розкривають сюжети ікон Святого Юрія Змієборця, Архангела Михаїла, а також володаря стихій  – Пророка Іллі на колісниці.

Виставка, розгорнута в Мистецькій галереї, презентує зразки української ікони кінця XVI – початку ХХ ст. зі збірки Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», виконані як народними майстрами, так і професійними іконописцями. Однією з найдавніших ікон є «Перенесення мощів Святого Миколая» (кін. XVI – поч. XVIІ ст.), сюжет якої розповідає про перенесення святині з Мир Лікійських до італійського міста Бар, що супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, викликаючи ще більше благоговіння до великого угодника Божого. Ікона «Святий Павло» (кін. XVIІ – поч. XVIІІ ст.) з деісусного ряду іконостасу зі Львівщини. А також ікони «Преображення Господнє» (XVIІІ ст.), «Богородиця Охтирська», датована 1857 р., та подільська тридільна ікона «Ангел Хранитель, Новозавітна Трійця, Богородиця з Дитям», датована 1890 р.

Дзвінкі відкриті кольори, ритмічність композицій, площинність, недотримання пропорцій та певний схематизм у вирішенні фігур – все це ознаки народної ікони, які гармонійно поєднуються зі значимістю та сакральністю образів, чаруючи, водночас, своєю простотою. Важливим доповненням у композиціях ікон є квітково-рослинні орнаменти, які  іконописці використовували для заповнення тла, оздоблення одягу, німбів святих. Таке художнє вирішення не було випадковим, оскільки квітка в українській народній традиції символізує Рай, життя, творчі сили, відродження, віщує весну, а вінок із квітів – космічну гармонію.

Усі ці ознаки та символи ікон створюють цілісний сакральний простір, який  торкається найглибших струн людської душі. Споглядаючи ікону, людина сприймає її і як твір мистецтва, і як своєрідний канал зв’язку зі світом духовним.

Вартість квитка: 30 грн
Пільговий: 10 грн (за наявності посвідчення)

Share Button

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Відгуки
Опитування

Які музеї ви в першу чергу відвідуєте за кордоном?

Результати