Деяку інформацію по вашій темі ви можете знайти на сайті у розділі "Проекти" - "Музейний здвиг" - підрозділ "Результати": http://honchar.org.ua/proekty/muzejnyj-zdvyh/

Слідкуйте за анонсами на сайті

Вашу скриньку долали. Чекайте на новини.

Цього року конкурс різдвяно-новорічної атрибутики не запланований...

Проводяться! Веде майстер-класи Олена Попова - видатна майстриня з художнього ткацтва, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреат мистецької премії імені Петра Верни. Оскільки майстриня проживає у м. Богуслав Київської обл., то графік її роботи - індивідуальний, а отже слід зателефонувати і записатися безпосередньо у неї - телефон: 066-3397235.

На жаль, поки що немає... Але залиште свої контакти і зателефонуйте нам ближче до завершення навчання.

Програма заходів на 25-26 листопада: http://honchar.org.ua/events/vseukrajinska-pomynalna-vystavka-obryadovyh-hlibiv/

Добрий день,
За консультацією зверніться безпосередньо до пана Юрія Мельничука, видатного майстра народної вишивки, заступника директора НЦНК "Музей Івана Гончара". Тел. 096-102-52-17, yurkom@ukr.net

Добрий день,
За консультацією зверніться безпосередньо до пана Юрія Мельничука, видатного майстра народної вишивки, заступника директора НЦНК "Музей Івана Гончара". Тел. 096-102-52-17, yurkom@ukr.net

Вітаю!
Домоткане полотно певної ширини, звичайно, найкраще. Але якщо немає такого, а є широке сучасне, то тоді його розрізають поздовж і підрублюють. Головне, щоб нитки основи не були впоперек різані, і рушник не був зшитий з кількох частин. Бо тоді він не не стане символом дороги.
Бажаю успіхів у вишиванні!

Вітаю!

Немає ніяких шаблонів з приводу розмірів весільного рушника, у кожному регіоні України були різні полотна, тому неможливо все звести до якихось 45 см, чи подібно до того. Є лише рекомендація з приводу співвідношення ширини до довжини рушника. Ширина повинна відкластися на довжині 7 разів. Аналізуючи вишиті рушники різних регіонів у нашому та інших музеях України, дійшли до висновку, що на Київщині та Черкащині при ширині 40 см, рушники мають довжину приблизно 3 метри. Полтавські рушники вишивались на полотнах шириною біля 50 см, і тому вони довші, десь 3,5 м. А от подільські рушники вузькі - біля 30 см, і відповідно коротші - біля 2 м.

Вишивайте на радість!

Просто зателефонуйте пану Юрію і запишіться на курс:-) За посиланням вказані контакти: http://honchar.org.ua/studiyi/

За трипільським павуком зверніться або до Ірини Білай, +38(067)5697036; +38(067)4678039 або до Раїси Павленко, +38 096 375 90 41

Я гадаю, що материн рушник краще, як з базару. Все стається по Божому плану.

Згідно законодавства України про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей, на вивезення творів сучасного мистецтва та живопису, створених до 1950 року, потрібен дозвіл Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України. Отже, Вам слід зробити експертну оцінку Вашої скрипки, зокрема встановити дату її виготовлення.
На жаль, таких послуг наш Музей не надає. Ми можемо зробити свою оцінку, але юридичної сили вона, вочевидь, не матиме.
За детальнішими роз'ясненнями Вам варто було б звернутися до Державної митної служби України, аби потім не мали клопоту на кордоні.
Ось посилання на їхній сайт, зокрема де йдеться про переміщення історичних і культурних цінностей - http://www.kmu.gov.ua/dmsu/control/uk/faq/fulllist?themeId=584254&qliststind=

З цим питанням зверніться до заступника директора з науково-просвітницької роботи Тетяни Пошивайло, 280-52-10

Вашу адресу до розсилки додали.

1. Як започаткує музей таку студію, то обов'язково про це повідомимо на сайті. Щодо майстер-класу зі справжнього Петриківського розпису зверніться до майстрині з села Петриківка Галини Назаренко, +38(067) 102 74 99. Вона часто проводить заняття у Києві.
2. Вашу адресу до розсилки додали.

Вашу адресу до музейної розсилки вже додали.

Телефонуйте Юрію Мельничуку, керівнику студії вишивки: 280 53 21, 096 102 52 17

Розклад подій в Музеї дивіться у розділі "Заходи на серпень" з правого боку головної сторінки сайту.

Про умови відвідання музею дивіться в розділі "Зв'язок": http://honchar.org.ua/zvyazok/

У музейній експозиції можна знімати загальний план - для цього слід придбати спеціальний квиток.
Фотографування окремих експонатів проводиться на підставі офіційного листа-заявки та за окрему оплату в музейну касу.

Гаївки будемо співати 13 травня на подвір'ї Музею Івана Гончара. Дивіться розклад заходів в Музеї на травень: http://honchar.org.ua/events/plan-zahodiv-na-traven/

З цим питанням зверніться до майстрині з писанкарства Лариси Головні, яка працює в Музеї Івана Гончара: (044)452 19 87

Вітання, за цим посиланням знайдете вичерпну інформацію щодо майстер-класів писанкарства у Музеї: http://honchar.org.ua/events/majster-klasy-do-velykodnya/

Надіслали вам на скриню.

Дякую, файли вам відправили.

Перепрошую, та жаль не обізнаний з вишивкою Чорногорії і нічого не можу сказати на рахунок, чим вона відрізняється від української.

Найближчий ярмарок в Музеї Івана Гончара відбудеться напередодні Великодня з 15 по 17 квітня. Серед розкладу майстер-класів побачите і розклад ярмаркових днів: http://honchar.org.ua/events/majster-klasy-do-velykodnya/

Юліє, вкажіть вашу правильну електронну скриньку, щоб ми могли вам надіслати плани занять по вишивці. Дякую

Майстер-класів з валяння шерсті в музеї не проводять...

Ми надаємо консультації з різних питань українського шитва. Телефонуйте на роб. тел.: 280 5321 з понеділка до пятниці з 11.00 до 16.00

Вітаємо і Вас! На жаль, майстер-класи з гончарства в нашому музеї не проводяться через технологічну складність процесу гончарювання (зокрема необхідність наявності гончарних кругів, горнів чи муфельних печей для випалу) і відсутність відповідної матеріально-технічної бази. Наскільки нам відомо, постійні майстер-класи з гончарювання в музейних установах Києва не проводяться. На свята, ярмарки, фестивалі, етновечорниці майстер-класи можуть проводитися в Національному музеї архітектури та побуту України, "Мамаєвій Слободі", нашому музеї, на Співочому полі (фестиваль "Країна Мрій"). Постійна демонстрація процесів гончарування відбувається в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному (Полтавщина).

1 курс (або 1-й рік навчання) у четвер з 16.00 до 18.00. 2-й курс (або 2-й рік навчання) у середу з 16.00 до 18.00. Хто не може навчатись у робочі дні, може прийти в суботні групи: 1-й курс з 13.00 до 15.00, 2-й курс з 15.30 до 17.30.
Довідки за тел.: 8(044) 280 53 21

Треба такий рушник переробити. Але потрібно це робити в залежності від конкретного випадку, а що саме було не так зроблено в рушникові. Просто так нічого в нашому житті не буває, і коли в подружжя є спільна проблема, то очевидно, цю проблему треба також вирішувати спільно. Перероблений рушник треба освятити в церкві і чоловікові та його дружині бути дуже чуйними та уважними один до одного, підтримувати один одного, звертати увагу на знаки сили та події, що розгортаються у їхньому родинному житті.
Щасти в усьому!!!

Вже опублікували)

Сердечно дякуємо, пані Тетяно, за добрі слова! Користуватися фондами Музею Івана Гончара можна. Треба написати лист-заявку на ім'я директора Музею (у вільній формі) із зазначення теми дослідження чи зацікавлення. Також бажано попередньо узгодити час роботи у фондах із керівниками відповідних відділів (див. розділ сайту Зв'язок).

Вашу скриню у розсилку додали, чекайте на звістки..

Дукачі і сережки в українському стилі робить майстерня Олега Макеєнка у м. Феодосія в Криму. Можете звертайтися за тел. 050 6745522.

Так, організовуємо. Утім - здебільшого тих, які працюють у сфері традиційного народного мистецтва - такі наші статутні завдання. А на цей рік - експонуватимо переважно нашого "головного" художника і скульптора - фундатора музею - Івана Макаровича Гончара. Відкриття Ювілейної виставки з нагоди його 100-ліття - у цю п'ятницю, 28 січня, о 17:00, в Музеї. Про інші виставки і події на перше півріччя цього року можна дізнатится на нашому сайті.

Ні, такої виставки цього року не заплановано.

Ні, імпреза триватиме не цілу ніч. Національний одяг вдягати бажано, але це залежить від ваших можливостей і вподобань.

Меланку не святкували, приходьте в музей 19 січня на Йордань..

Найближчі вечорниці в музеї проводитимуть 9 січня в рамках Всеукраїнського дитячого фольклорного фестивалю "Орелі - Зима". Приходьте;-)

Найближче свято у музеї 9 січня, тоді в рамках Всеукраїнського дитячого фольклорного фестивалю "Орелі - Зима" проводитимуть різноманітні майстер-класи, можливо навчатимуть і ляльці-мотанці.

Розклад суботнього дня є на сайті, а вхід за квитками в музей - 15 грн для дорослих.

Вхід на ярмарок безкоштовний.

Фото зі свята Миколая можете переглянути в розділі "Огляди" в статті "Як подорожував Святий Миколай".

Так, скриня робоча, пишіть ще)

Фото з Андріївських вечорниць у музеї дивіться в розділі "Огляди" у матеріалі за 13 грудня під назвою "Православні й греко-католики вшановують апостола Андрія Первозванного".

Святкування Нового 2011 року в Музеї Івана Гончара поки що не планується.

1. На старих рушниках дійсно є відмінності, які робилися свідомо. Не на всіх їх аж десять, утім вони в більшості є в достатній кількості для того, щоб позначити кінці рушника. Звичайно це стосується більше рослинних композицій з Деревом Життя, проте й на геометричних узорах часто можна простежити асиметрію. Позначки та різні елементи наносилися для того, щоб означити чоловічий і жіночий кінці рушника. Особливо це важливо на весільному рушникові для благословення молодих, де наречений і наречена повинні стати кожен на свій кінець.

2. Безконечники різноманітних конфігурацій вишиваються по периметру всього рушника на композиціях із Деревом життя. На рушниках з геометричними узорами, де поперечно-смугаста композиція, ми можемо також побачити меандр (безконечник). Безконечник відображає порядок, гармонійне поєднання енергій. Тому на весільних і на інших рушниках він так часто зображується.

Попередньо заплановано на кінець травня в с.Пирогів в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Крім того, вже як традиція, буде проведено великодній конкурс у квітні місяці. Можливі зміни.

«Класичних» біографічних книг про Івана Макаровича Гончара, по суті, не має. Наразі таке видання готується. До того ж, у планах Музею– видання щоденникових записів і спогадів Гончара, в яких майстер захопливо оповідає про найцікавіші миті свого буття. Утім, є декілька видань, які висвітлюють його життєвий і творчий шлях.

Так, 2007 року світ побачила книга "Майстер, або Терни і лаври Івана Гончара" (видавництво ВД "Персонал" (МАУП), 708 с.), яка базується на спогадах і щоденникових записах І.М. Гончара. Придбати книгу можна в кіосках Міжрегіональної Академії управління персоналом в Києві, а також на їхньому сайті http://biblion.com.ua/advanced_search_result.php keywords=%EC%E0%E9%F1%F2%E5%F0&x=0&y=0

Того ж, 2007 року було видано книгу-альбом «ІВАН ГОНЧАР (Спогади про І.М. Гончара)» (видавництво УЦНК «Музей Івана Гончара», 576 с.). Це видання, яке готувалося до виходу у світ майже десять років, містить понад сто спогадів сучасників Івана Макаровича Гончара, котрі під різними кутами зору створюють словесний образ Подвижника, відтворюють ту епоху і середовище, в яких він жив, діяв, творив. Книга проілюстрована майже тисячею документальних світлин з архіву Івана Гончара й упорядкованих ним альбомів «Моє життя і творчість», фрагментами аркушів з історико-етнографічного мистецького альбому «Україна й Українці», а також репродукціями творів народного мистецтва зі збірки Музею.

2004 року випущено компакт-диск «Спадщина Івана Гончара», який також допоможе довідатися про засновника унікального осередку народномистецького життя українців. Знайти книгу і компакт-диск можна в Музеї Івана Гончара.

Попри відсутність узагальнюючих фундаментальних публікацій про життя і творчість Івана Макаровича, про нього багато писалося в ЗМІ (див. підрозділ «Бібліографія»), тож чимало цікавого можна дізнатися саме із цих джерел.

Глечик ("гладущик"). Кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Вінницька обл., Барський р-н, с.Лука-Барська. Глина, ангоб; гончарний круг, розпис. h=24,5; d2=12,5; d1=10; D=18,1. Поверхня потемніла від ужитку. Дарунок Походзей Катерини Миронівни, Вінницька обл., Барський р-н, с.Лука Барська. КН-8800. НЦНК «Музей Івана Гончара». http://img138.imageshack.us/img138/5826/kn8800red.jpg

Глечик. Сер. ХХ ст. Сумська обл. Глина, полива; гончарний круг. d2=11; d2=7,5; h=22; b=15,5; D=14. Втрати на вінцях, потертий. Дарунок Гончара Петра Івановича (та його родини), м.Київ. КН-11962. НЦНК «Музей Івана Гончара». http://img602.imageshack.us/img602/9720/kn11962red.jpg

Хто такий «Козак-Мамай»? Цей загадковий образ виявився духовним символом українців, уособлюючи звитяжницькі ідеали народу. Набувши свого поширення в Україні XVIIІ–XIX століть, народна картина «Козак-Мамай» освячувала чи не кожну українську хату, утворюючи своєрідний сакральний комплекс разом із традиційними іконописними образами. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях. Відомо, що козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в борні з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам’ятник героїчному минулому. Малювали «Козаків-Мамаїв» сільські малярі-самоуки, іконописці-«богомази», часом навіть професійні художники, на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях, на липових вуликах. Для козака, селянина «Козак-Мамай» – це борець супроти сил зла, як і Юрій Змієборець на поширених в той час іконах, найдорожчий скарб спадкоємців козацьких родів, заповітний оберіг у хаті, що передавався у спадщину від покоління до покоління. На жаль, до нашого часу «Козаків-Мамаїв» збереглося не багато, у державних музеях – лишень із сотню картин. Його різновиди (за матеріалами, композиційно тощо) досліджували мистецтвознавці та історики. Детальніше про це яскраве явище народного мистецтва можна дізнатися на нашому сайті у статті «“Козак-Мамай” як етносимвол українців» (розділ «Публікації»).

Дожилися! І це справді проблема – знайти у столиці України якісний національний сувенір, не говорячи вже про високохудожній, «автентичний» твір народного мистецтва. Насправді, майстри, котрі виготовляють хорошу сувенірну продукцію (не говоримо про сумнівної якості дешеві товари китайського виробництва «під українське»), ще не перевелися у нас. І це засвідчила, зокрема, нещодавня Всеукраїнська виставка «Український сувернір» в ДП «Український дім». Але, на жаль, їхні вироби знайти «непосвяченому» мешканцю чи гостю столиці не так і легко. Непогані речі, «замасковані» у морі сувенірного ширпотребу і кітчу, можна знайти у відомих «точках»: на ятках Андріївського узвозу, ЦУМі та магазині «Народне мистецтво» на Хрещатику. Нещодавно ліквідовано магазин «Український сувенір» на вул. Пушкінській, який перемістився частково на вул. Карла Маркса, 7 (Бортничі, тел. 565-56-67, www.ukrsov.kiev.ua).
Авторитетним місцем виставок і продажу найбільш автентичних творів народного мистецтва українців, у тому числі й сувенірів, залишається галерея «Світлиця» (директор Ірина Садова) по вул. Івана Мазепи 31 (тел. 501-79-19, 501-78-07).
Замовити якісні твори народного мистецтва можна також заздалегідь у Національній спілці майстрів народного мистецтва України (тел. 278-32-23) та Музеї Івана Гончара (тел. 360-90-77). А придбати їх безпосередньо від майстрів можна на традийційних ярмарках і фестивалях народного мистецтва, які проводяться в Національному музеї народної архітектури та побуту України (Пирогів), Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», на Співочому полі (фестиваль «Країна мрій», виставка квітів), а також на сезонних майстер-класах і вечорницях (слідкуйте за афішею).