Тематична структура експозиції
Перша черга постійної експозиції (теми “Ми” (“Буття українців”), “Краса” (“Народна естетика”), “Світогляд” (“Символи та знаки”), “Віра” (“Українське християнство”), “Нація” (“Національні ідеали”), “Світ” (“Народна етика”), “Сьогодні” (“Іван Гончар”) висвітлює різні прояви традиційної культури – красу народного побуту, християнські та національні ідеали українців, людські взаємини та спілкування з природою.
Експозиція всебічно виявляє феномен української образотврочості, однак не у традиційній лінійній хронологічно-територіальній демонстрації матеріалів музейної збірки. Спеціально створене експозиційне середовище спонукає глядачів вести діалог із експонованими речами, бачити за окремими предметами загальні явища, не лише отримувати готові відповіді, а й самостійно шукати розв’язання поставлених запитань.
Експозиція ґрунтується на уявленні про те, що культура, а особливо народна традиційна, є цілісним, внутрішньо зумовленим явищем духовної самоорганізації людини, самовизначення та самозбереження етносу. Структурно експозиція будується за принципом поетапного прочитання універсального метатексту культури. Перший рівень лежить майже на поверхні. Це почуттєво-предметне сприйняття світу в естетичних категоріях, де сфера культурно-традиційного буття українців постає у розмаїтті форм, ритмів, у пластиці й кольорі, в конструктивно-функціональній доцільності й художній виразності. А подальші рівні сягають глибин інуїтивно-підсвідомого – аж до ідей і архетипів, образів, символів і знаків.
1. Перша зала – “Ми” (“Буття українців”) – ввідна. Експозиція переважно складається з давніх світлин українців різних етнічних земель, також представлено народні портрети. Центральним експозиційним об’ємно-просторовим елементом є композиція із жорен у центрі зали, що символізує плин часу, неперервність традиції та хліборобське коріння народу.
Ця зала покликана підкреслити єдність багатьох поколінь українців, належність відвідувачів до могутнього дерева свого роду, причетність до скарбниці культурної спадщини, відповідальність перед нащадками за її збереження і примноження.
2. Наступна зала – “Краса” (“Народна естетика”) – знайомить із найяскравішими проявами етноестетики, вираженої у творах народного мистецтва, предметах і явищах традиційно-побутової культури, позначених реґіональною специфікою. Мета цієї експозиції – показати красу простих ужиткових виробів, багатство їхніх форм, володіння матеріалом, досконалу технологію, розмаїття технік, їх неповторну реґіональну своєрідність. Вироби відомих і невідомих майстрів засвідчують: створене у річищі традиції – просте, практичне, гармонійне. Від батька до сина, від бабусі до онуки передавалися споконвічні закони творення краси…
3. Тему “Світогляд” (“Символи та знаки”) нині розроблено у циклі тимчасових виставок. Вона вказує на наповненість традиційного побуту прадавньою символікою – у формі предметів, зображеннях, слові.
4. Зала “Віра” (“Українське християнство”) представляє народний іконопис, народну картинку, свічники-трійці, інші зразки сакрального мистецтва. Народний іконопис є одним із пріоритетів музейної збірки. Розглядається він як самобутнє художнє й релігійно-історичне явище, яке втілює духовний світ українського народу, фіксує особливості його релігійних настроїв і переживань. Завдяки цьому ми бачимо, як християнські цінності знаходили шлях до сердець простих людей і як вони виявлялися у повсякденному житті. З мистецького погляду народні ікони відбивають різноманітні осередки ікономалярства і розмаїття індивідуальних рис творчості ікономалярів.
5. Зала “Нація” (“Національні ідеали”) розкриває традиційне бачення героїчної козацької історії України, творчості й образу Кобзаря – Тараса Шевченка, яке стало могутнім виявом національного в українській народній культурі. Тут представлено зразки народної картини „Козак Мамай” та портрети Шевченка, які разом із „Кобзарем” були чи не у кожній селянській хаті по всій Україні; народну картинку за мотивами творів Шевченка; люльки, шаблі, пістоль, полковницький пернач козацької доби, традиційні кобзарські інструменти – кобзи, бандури, колісну ліру.
6. У залі “Світ” (“Народна етика”) українська народна картинка дає змогу побачити властиве українцям сприйняття природи, людських взаємин, життя родини і громади. Художньо-емоційними засобами в різних жанрах і видах народного мистецтва створено своєрідну модель українського світу, що складається з давніх архетипів і символів, етнічних ідеалів та естетичних уподобань народу. Призначення цієї зали – розкрити народне бачення людських взаємин, висвітлити образи суспільних станів.
7. Тема “Сьогодні” (“Іван Гончар”) спрямована на висвітлення сучасного мистецтва, закоріненого в народних традиціях, нині розкривається тимчасовими виставками. Одна невелика зала присвячена творчості засновника музею, скульптора та художника Івана Макаровича Гончара (1911–1993).
Найближчим часом заплановане створення постійної експозиції за темами “Символи”, “Іван Гончар: звитяга одного життя”, а також детальне висвітлення різних видів традиційного мистецтва, занять та ремесел.