Проект "Музейний здвиг"

    “Музейний здвиг: інтерпретація культурної спадщини України” (лютий – жовтень 2011)
    за підтримки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України»,
    напрям «Культурне надбання», програма грантів і3³[ідея – імпульс – інновація]

    Керівник проектів за напрямом «Культурне надбання» – Олеся Островська-Люта, Фонд Ріната Ахметова

    Керівник проекту – Ігор Пошивайло, заступник гендиректора НЦНК «Музей Івана Гончара» з наукової роботи

    Ідея проекту полягає у своєрідному «флеш-мобному» ознайомленні широких аудиторій різних регіонів країни з фундаментальними ідеалами й світоглядними орієнтирами українців, самобутніми засадами і філософією народної творчості та кращими зразками культурної спадщини України, у яких закарбовано багатовікові прагнення народу до свободи, втілено національний психотип.

    Мета проекту – ствердження соціо-культурної і комунікативної ролі музею у формуванні національної ідентичності, розвитку громадянського суспільства й утвердженні державної незалежності.

    Серед основних завдань проекту:

    • популяризація громадянської позиції, збиральницької діяльності та творчого доробку Івана Макаровича Гончара як прикладу активної особистості; висвітлення впливу однієї людини на збереження та розвиток національної культури, духовного поступу суспільства;
    • презентація збірки Івана Гончара та висвітлення впливу його хатнього музею на формування культурної політики держави, національної самосвідомості громадян, збереження культурної спадщини минулого і сучасного розвитку;
    • популяризація діяльності НЦНК «Музей Івана Гончара» як своєрідної моделі для переходу музеїв пострадянського типу до новітніх принципів функціонування музеїв як відкритих майданчиків і форумів для навчання, відпочинку, отримання нового досвіду і позитивних емоцій;
    • виявлення методів зацікавлення відвідувачів збірками культурної спадщини й знаннями, які вони несуть; залучення молоді та різноманітних спільнот до співпраці у збиранні, інтерпретації та презентації місцевої історії, культурних надбань, залучення відвідувачів музеїв до діалогу;
    • налагодження плідної співпраці між музеями та регіонами України (обмін виставками, технологіями, ідеями і досвідом, реалізація спільних проектів, спільне вирішення проблем і викликів) з метою розвитку міжмузейного та міжкультурного співробітництва;
    • застосування актуальних ідей і засобів, практикованих у розвинених країнах світу, для поліпшення методів музейної комунікації в Україні з метою перетворення її культурної спадщини на відкритішу і значимішу для внутрішньої та міжнародної громадськості;
    • сприяння демократизації музейницької галузі України та її інтеграції у світове співтовариство, набуття українськими музеями відповідності загальним світовим стандартам.

    Контекст, у якому здійснюється проект:

    Демократизація українського суспільства змушує критично переглянути характер відносин між музейним закладом та відвідувачами, роль музеїв у неформальній і додатковій освіті, вихованні молоді, розвитку галузі рекреації та дозвілля, формуванні культурної політики держави. Сьогодні музеї України мають розширювати свої звичні “закриті” функції установ збереження, стаючи багатоцільовими осередками культури, науки, освіти та виховання відповідно до світової тенденції музейної справи: відкритий музей у відкритому суспільстві.

    Збірка Музею Івана Гончара так само, як і колекції багатьох інших музеїв України, цілком спроможні заповнити «білі плями» нашої історії. Але проблемою залишається перехід від усе ще домінуючої в музейній галузі радянської моделі, за якою музейні заклади слугували виключно сховищами для ув’язнених етнокультурних скарбів і сприяли досягненню ідеологічних цілей у створенні нової спільноти. Сьогодні сотні музеїв в Україні мають унікальні й багаті колекції, але їм бракує ентузіазму і натхнення у переході на новий рівень, віднайдення свого справжнього обличчя і перетворення на суспільно значимі заклади. Музейницька сфера України перебуває у глибокій кризі, виживаючи у фінансово-правовій скруті та пристосовуючись до щоденних викликів часу. І це відбувається здебільшого через відсутність професійної освіти, обміну ідеями, знаннями і технологіями, належного міжнародного співробітництва, через застарілі методи діяльності. До того ж, музейні колекції, бібліотеки, архіви й інші документаційні ресурси все ще залишаються закритими для широкої громадськості. Відтак, актуальними є зусилля, спрямовані на віднайдення інструментарію, за допомогою якого ми зможемо осягнути і розвинути місію культурної спадщини в швидко мінливому середовищі, зосереджуючись на питанні значення музеїв для нашої культури, їх потенційного внеску в суспільний поступ і загальнолюдський добробут.

    Основні продукти і програма виконання проекту:

    1. Створення мандрівної мультимедійної виставки «Іван Гончар: Звитяга одного життя» – про Івана Гончара, заснований ним музей і його колекцію, сучасну діяльність музею-центру. Відкриття – 25 лютого в Черкасах, потім – подорож до Вінниці, Чернігова, Моринець, Опішного, Одеси, Львова, Дніпропетровська, Запоріжжя, Донецька (по три тижні в кожному місті – лютий–жовтень 2011):
      – 20 виставкових планшетів на твердій основі, форматом А0 (80х120) з фотографіями, графічним і текстовим матеріалом; супровідні аудіо- та відеоматеріали (фільми про І.М. Гончара, фонограма Гончара «Вступне слово до публічного огляду музею…» тощо).
    2. Створення мультимедійного DVD-диску «Іван Гончар: Звитяга одного життя» (укр. і англ. мовами), який поширюватиметься під час презентації подорожуючої мультимедійної виставки (травень 2011);
    3. Проведення дводенного Всеукраїнського науково-практичного музейного форуму «Ювілейні Гончарівські читання» (Київ, жовтень 2011) і серії круглих столів і семінарів на тему «Чи актуальне народне?», «Інтерпретація і презентація культурної спадщини в музеях», «Ідеї та інновації для музейної сфери в умовах кризи та глобалізації» в містах організації мандрівної виставки (лютий–жовтень 2011).

    Художній проект виставки – Ніна Денисова

    27 квітня – 23 травня 2011. Виставкa в с.Моринці (Черкащина).doc

    25 лютого-25 березня 2011. Черкаси.pdf

    6-25 квітня 2011. Вінниця.doc

    26 травня – 15 червня 2011. Одеса.doc

    21 червня – 12 липня 2011. Полтава.doc

    9-21 серпня 2011. Львів.doc

    6 вересня – 2 жовтня 2011. Луцьк.doc

    10 жовтня 2011 о 15:00 у Кримському республіканському закладі “Етнографічний музей” відбудеться відкриття мандрівної мультимедійної виставки «Іван Гончар: звитяга одного життя» в рамках проекту «Музейний здвиг: Інтерпретація культурної спадщини України» (напрям «Культурне надбання», програма І3 [ідея–імпульс–інновація])).

    Організатори:

    • Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара”
    • Волинський краєзнавчий музей
    • За підтримки Фонду Рената Ахметова “Розвиток України”

    Розширення меж культурної спадщини в другій половині ХХ століття вимагає пошуку нових відповідей на запитання про взаємовідносини об’єктів культурної спадщини та їхніх споживачів.

    Ідея цього культурно-мистецького проекту полягає у своєрідному «флеш-мобному» ознайомленні широких аудиторій різних регіонів країни з ідеалами й світоглядними орієнтирами українців, засадами і філософією народної творчості та кращими зразками культурної спадщини України, у яких закарбовано багатовікові прагнення народу до свободи, втілено національний психотип.

    Серед завдань проекту – популяризація громадянської позиції, збиральницької діяльності та творчого доробку визначного митця, музейника, науковця, діяча культури Івана Макаровича Гончара як прикладу активної особистості; висвітлення впливу однієї людини на збереження та розвиток національної культури, духовного поступу суспільства; а також висвітлення діяльності НЦНК «Музей Івана Гончара» як своєрідної моделі для переходу музеїв пост-радянського типу до новітніх принципів функціонування музеїв як відкритих майданчиків і форумів для навчання, відпочинку, отримання нового досвіду і позитивних емоцій.

    Метою проекту є також виявлення методів і дієвих практик (зокрема закордонних) зацікавлення відвідувачів збірками культурної спадщини й знаннями, які вони несуть; залучення молоді та різноманітних спільнот до співпраці у збиранні, інтерпретації та презентації місцевої історії, культурних надбань, залучення відвідувачів музеїв до діалогу; налагодження плідної співпраці між музеями та регіонами України.

    Подорожуюча виставка «Іван Гончар: Звитяга одного життя» (близько двох десятків інформаційно-мистецьких стендів – художниця Ніна Денисова + фільми про Гончара) із серією семінарів і круглих столів розпочала свою мандрівку Україною з Черкащини – батьківщини Івана Макаровича, продовжила у Вінниці, Моринцях, Одесі, Полтаві. Наразі – завітала до Львова. Попереду – Луцьк, Сімферополь та інші міста. А завершиться проект у листопаді виставкою та національним науковим форумом «Ювілейні Гончарівські Читання» у Києві.

    Триватиме виставка до 17 жовтня.
    Семінар – ­ 10 жовтня о 12 год. у Кримському республіканському закладі “Етнографічний музей” (м.Сімферополь, вул.Пушкіна, 18)
    Тел. для довідок: (0652)25-52-23, (044)360-90-77

    З 10 до 17 жовтня у Кримському республіканському закладі “Етнографічний музей” тривала мандрівна виставка «Іван Гончар: звитяга одного життя» в рамках проекту «Музейний здвиг: Інтерпретація культурної спадщини України» (напрям «Культурне надбання», програма І3 [ідея–імпульс–інновація])).

    6 вересня – 2 жовтня у Волинському краєзнавчому музеї тривала мандрівна виставка «Іван Гончар: звитяга одного життя» в рамках проекту «Музейний здвиг: Інтерпретація культурної спадщини України».

    З 9 по 21 серпня у Львові в Музеї етнографії та художнього промислу інституту народознавства НАН України триватиме мандрівна мультимедійна виставка «Іван Гончар: звитяга одного життя».

    З 21 червня по 12 липня в Полтавському краєзнавчому музеї триватиме мандрівна мультимедійна виставка “Іван Гончар: звитяга одного життя”. В рамках відкриття експозиції провели круглий стіл на тему «Стан і перспективи культурної спадщини в Україні».

    З 26 травня по 15 червня в Одеський історико-краєзнавчий музей переїхала мандрівна мультимедійна виставка “Іван Гончар: звитяга одного життя”. В рамках відкриття експозиції провели круглий стіл на тему «Стан і перспективи культурної спадщини в Україні».

    З 27 квітня по 23 травня 2011 року мандрівна мультимедійна виставка «Іван Гончар: звитяга одного життя» триватиме у Національному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка» в селі Моринці на Черкащині. В день відкриття виставки традиційно відбувся музейний семінар «Інтерпретація культурної спадщини в Україні».

    З 6 по 25 квітня 2011 року подорожуюча мультимедійна виставка «Іван Гончар: звитяга одного життя» тривала у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. Під час відкриття виставки був проведений музейний семінар «Інтерпретація культурної спадщини в Україні». Захід відбувся за підтримки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України».

    25 лютого 2011 року в Черкаському обласному краєзнавчому музеї відбулося відкриття подорожуючої мультимедійної виставки «Іван Гончар: звитяга одного життя», а також був проведений круглий стіл на тему «Інтерпретація культурної спадщини в Україні: проблеми та перспективи». Заходи відбулися в рамках проекту «Музейний здвиг: Інтерпретація культурної спадщини України».

    Сюжет про відкриття виставки на обласному телебаченні

    Проект до 100-літнього ювілею Івана Гончара – “Музейний здвиг” став музейною подією року в номінації “Інтерпретація та популяризація”!

    Докладніше про проект

    Столітньому ювілею Івана Гончара присвячено масштабний проект «Музейний здвиг: Інтерпретація культурної спадщини України», підтриманий Фондом Ріната Ахметова «Розвиток України» (напрям «Культурне надбання», програма І3 [ідея–імпульс–інновація]). Задум проекту – популяризувати життя і творчість І.М. Гончара шляхом мандрівної мультимедійної виставки «Іван Гончар: звитяга одного життя» із серією семінарів та круглих столів, видання DVD-диску про Гончара, а також провести національний форум «Ювілейні Гончарівські Читання» з виданням збірника матеріалів.

    Символічно – свого часу Іван Гончар здобував натхнення для своєї художньої, збирацької та наукової діяльності у численних польових подорожах Україною, а цьогоріч різними регіонами країни мандрувала образна оповідь про його життя і творчість.

    Ідея цього культурно-мистецького проекту полягає у своєрідному «флеш-мобному» – тобто динамічному, креативному, простому, малим коштом – ознайомленні широкого кола громадян різних регіонів країни з ідеалами й світоглядними орієнтирами українців, засадами і філософією народної творчості та кращими зразками культурної спадщини України. У них закарбовано багатовікові прагнення народу до свободи, втілено національний психотип і етноментальність.

    Організатори проекту прагли не лише широко висвітлити громадянську позицію, збиральництво і творчий доробок Івана Гончара як приклад активної особистості, а й практично показати вплив однієї людини на збереження та розвиток національної культури, духовний поступ суспільства. Принагідно висвітлювалися і діяльність сучасного Музею Івана Гончара як своєрідної моделі для переходу культурницьких установ пост-радянського типу до новітніх принципів функціонування цих закладів – як відкритих майданчиків і форумів для навчання, відпочинку, отримання нового досвіду і позитивних емоцій.

    Виставка і семінари

    Пересувна виставка «Іван Гончар: звитяга одного життя» із серією семінарів і круглих столів розпочала свою мандрівку Україною з Черкащини – батьківщини Івана Макаровича, і за дев’ять місяців відвідала міста у різних регіонах країни.

    Що ж становить собою виставка? На інформаційно-мистецьких стендах методом колажу поєднано документальні світлини, репродукції мистецьких творів і експонатів та невеликі, але влучні вислови І.М. Гончара (див. кольорову вкладку з репродукцій стендів у цьому збірнику). Перед глядачем – у художній, інформативно й емоційно насиченій і водночас лаконічній формі постає історія життя і творчості І.М. Гончара з історико-мистецькими особливостями доби 1950-х – 1990-х років, показано еволюцію хатнього музею Гончара в державну національну установу. Разом із мультимедійною складовою – відеофільмом «Іван Гончар: Жити і творити для народу» (режисер Тарас Грималюк, «Арт-Велес», 2011) і аудіозаписом І.М. Гончара «Вступне слово до першого публічного огляду музею…» стенди і банери оживають, створюють особливий духовний простір, який добре сприйняли відвідувачі виставки всюди, де вони експонувалися. Самі стенди, оформлені художницею Ніною Денисовою, виглядають самодостатньо, як окремі мистецькі одиниці.

    Мандрівна ювілейна виставка відбулася у провідних музейних закладах України: Черкаському обласному краєзнавчому музеї (Черкаси, 25 лютого – 25 березня), Вінницькому обласному краєзнавчому музеї (Вінниця, 6–25 квітня), Національному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка» (Моринці, 27 квітня – 23 травня), Одеському історико-краєзнавчому музеї (Одеса, 26 травня – 15 червня), Полтавському краєзнавчому музеї (Полтава, 21 червня – 12 липня), Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАНУ (Львів, 9–21 серпня), Волинському краєзнавчому музеї (Луцьк, 6 вересня – 5 жовтня), Кримському республіканському закладі «Етнографічний музей» (Сімферополь, 10–17 жовтня). Завершальна виставка експонувалася в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» (Київ, 24 листопада – 18 грудня).

    Виставки пройшли успішно. Загальна кількість відвідувачів – понад двадцять тисяч. Наприклад, у Волинському краєзнавчому музеї виставку відвідало 2250 осіб, а у Вінницькому краєзнавчому – 5300 осіб. Категорії відвідувачів – різні: від школярів і студентів, викладачів, науковців, краєзнавців, майстрів народного мистецтва і професійних художників, музейних фахівців до представників органів державної влади та іноземних туристів.

    Відгуки відвідувачів, музейників-колег і науковців – схвальні. Відзначено, зокрема, концептуальну й методологічну основи проекту, досягнення різних рівнів впливу: пізнавального, емоційного, виховного. Висловлено численні побажання продовжити проект і надалі.

    Важливою складовою «Музейного здвигу» стали семінари і круглі столи з музейної справи та збереження культурної спадщини. Так, з лютого по жовтень проведено 2 круглі столи (Черкаси, Моринці) та 6 семінарів (Вінниця, Одеса, Полтава, Луцьк, Сімферополь, Київ). У Дніпропетровську проект презентовано на конкурсі «Впровадження музейних програм, акцій, заходів (промоушен)» під час ІІІ-го Всеукраїнського музейного фестивалю «Музеї України у всесвітньому культурному просторі». 25 листопада в Києві відбувся Круглий стіл «Чи/м актуальне народне?», де у дискусії взяли участь близько двадцяти фахівців, у тому числі троє із США та один – із Австрії. Загальна кількість учасників семінарів/круглих столів – близько 400 осіб: музейники і працівники культури, культурологи, мистецтвознавці, історики, мистці, студенти історичних факультетів, факультетів охорони культурної спадщини і музейної справи, представники органів влади та бізнесу.

    Навчально-комунікаційні заходи ще раз засвідчили актуальність проекту та порушених питань, нагальність розв’язання існуючих проблем у музейній сфері регіонів, важливість міжмузейної комунікації, тісної співпраці з місцевими громадами та закордонними колегами. У спілкуванні зі студентами факультетів музейної справи (Вінниця, Луцьк, Сімферополь) виявлено, що молоді фахівці не бажають працювати в існуючій музейній системі, але готові йти на роботу до цікавих, новітніх музейних і культурних установ. Більшість учасників семінарів і круглих столів висловлювала прохання до організаторів заходу приїздити до них із циклами лекцій, зокрема у виші, проводити семінари на постійній основі, активізувати комунікацію між установами та фахівцями, всіляко сприяти розв’язанню проблем галузі.

    Поміж результатами проекту варто відзначити, зокрема: налагоджену міжмузейну комунікацію, ініціативу проведення відповідних виставок партнерів проекту в НЦНК «Музей Івана Гончара» в 2012–2013 роках; обмін музейними виданнями; участь у науково-практичних конференціях, спільних проектах (приміром, організацію в Етнографічному музеї в Сімферополі в травні 2012 р. мультимедійної виставки про кримських татар (Нью-Йорк), яка перед цим у травні 2010 року відбулася в Українському музеї Нью-Йорка, в червні 2011 року – в Музеї Івана Гончара). Також проект привернув до проблем культурної сфери України увагу не лише фахівців і широкої громадськості, ЗМІ, а й органів державної влади. Про це свідчить, зокрема, присутність працівників адміністрації Постійного представника Президента України в Автономній Республіці Крим на відкритті виставки у Сімферополі.

    Показово, що проект висвітлювали публікації в журналах «Артанія», «Музейний простір» і «Народне мистецтво», в газетах «День», «Українське слово», «Чорноморські новини» та «Світлиця», десятках інтернет-видань. Репортажі з відкриття виставки показано на обласному телебаченні Черкас, Полтави, Одеси, Вінниці, Луцька, Сімферополя.

    Доступність обраного формату виставки, її інформаційного наповнення та образної мови для різноманітних категорій відвідувачів засвідчують, зокрема, такі відгуки:
    «Виставка сподобалась. Вона дуже змістовна. Ідея чудесна – мультимедійна виставка подає велику кількість матеріалу, що ілюструє творчий та життєвий шлях І. Гончара. Щиро – вдячні гімназисти Першої міської гімназії м. Черкаси».
    «Прекрасно сделана подборка вышивки и народных картин. Выставка дает полное представление и о деятельности И. Гончара, и о его наследии и его последователях и продолжении его творческой деятельности. Спасибо и успехов – художник [підпис]».
    «Выставка подкупает своей оригинальностью. Море информации на стендах, оригинальные баннеры. Захотелось посмотреть музей в оригинале… Жители г. Кемерово, Россия – Кузнецовы Владимир и Светлана».
    «Ця виставка – нове слово в методичному сенсі. Дякуємо! [підписи]».
    «Дуже сподобалася мультимедійна частина виставки. Гадаю, такі нововведення треба практикувати частіше. Щиро вдячний! [підпис]».
    «Хто повірить, що на відкритті виставки можна плакати? Хто повірить, що можна плакати людині чужій – не родичу, не знайомому, не другу? Я плакала, хоч жодного «живого» експоната з музею І.Гончара представлено не було… Тетяна Бойчук, м. Вінниця».
    «Ми дуже вражені виставкою до 100-літнього Ювілею І.М. Гончара. Вона не просто захоплює, а вражає. Адже ми, студенти, змогли доторкнутися до історії людини! Студенти ІІ курсу групи «Б» Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського».
    «Надзвичайно актуальна виставка, яка доводить ідею про те, що від Людини залежить виконати свою місію, незважаючи на життєві перешкоди. Крім того експозиція передає атмосферу щирої любові до України, яка оточувала Івана Гончара. Тетяна Журунова, Вінниця».
    «Радий, що не забули про видатного українця, який проявив велику любов до українського мистецтва у всіх його творчих проявах о. Зенон Хоркавий, Мельбурн, Австралія».
    «Дуже дякую, що зберегли усе це для нас усіх! [підпис], С.-Петербург».
    «Висловлюємо щиру подяку за цікавий інформативний захід – інтерактивну мультимедійну виставку і надзвичайно цікавий та актуальний семінар. Представлений матеріал спонукає до наукових пошуків, вивчення і популяризації культури, впровадження дещо інших підходів у роботі. Колектив кафедри документознавства і музейної справи Волинського національного університету ім. Лесі Українки».
    «Гуртківці ЦТСЕ Управління освіти Волині, учні ЗОШ №3 м. Луцька побували на виставці Ів. Гончара в краєзнавчому музеї. Ця виставка додала наснаги, творчості, пошуку у зборі краєзнавчих матеріалів про В. Парахіна, нашого земляка, нар. художника» [підпис].
    «Щира подяка організаторам виставки . Дай, Боже, щоб виставку побачило більше наших земляків, щоб вона подорожувала не тільки нашими рідними просторами, а ще і понесла красу рукотворну і духовну нашого народу за межі України! Маю надію, що ця потужна виставка буде експонована і в моєму молодому, степовому місті Южному. Лариса Дем’янишина, м. Южне, Одеської обл.».
    «Щиро вдячні організаторам виставки за нагоду доторкнутися до першоджерел творчості видатної постаті Івана Гончара. Цей захід є дуже важливим для міжрегіонального культурного обміну. Представництво Президента України в АР Крим».
    «Большое спасибо за предоставленную возможность ознакомиться с уникальной коллекцией предметов украинской культуры из музея Ивана Гончара. Учительский коллектив, г. Армянск, Крым» [підписи].
    «Огромное спасибо за организованную выставку. Интересная идея получила поддержку, и это очень хорошо. От всей души – творческих успехов, новых проектов и открытий вашему музею. Надеюсь, выставочный проект «Іван Гончар: Звитяга одного життя» будет первым в нашем музейном сотрудничестве. – Юрий Лаптев, директор КРУ «Этнографический музей», Симферополь».

    Приємно, що на значення проекту «Музейний здвиг» вказували і самі грантодавачі. Так, Наталія Церклевич, спеціаліст програм Благодійного фонду «Розвиток України», в статті «Інновації в музейництві: досвід Програми і3» , зазначила: «Інноваційність підходів, пошук інтерактивних моделей співпраці з відвідувачем, використання нових технологічних можливостей – все це важливі компоненти, які дозволяють перетворити музейну сферу із консервативної та статичної у динамічну й активну. Звичайно, самих лише цих рішень не достатньо для функціонування музейного осередку, але й вони мають вагу. Таким прикладом став проект Музею Івана Гончара «Музейний здвиг: інтерпретація культурної спадщини України», зумівши завдяки спеціальному мобільному обладнанню показати експозицію по всій Україні, організовуючи семінари та зустрічі. І що цікаво, побачивши такі технологічні рішення, працівники з інших музеїв не раз телефонують у Фонд зі словами: «… ось ми бачили, як у них, і хочемо і собі так». І ми раді цьому, бо розповсюдження нових підходів і є одним із завдань програми» (http://prostir.museum/publications/ua?id=1547).

    Конференція і круглий стіл

    Своєрідним підсумком проекту і Ювілейного року став Національний науково-мистецький форум «VII Ювілейні Гончарівські читання» (24–25 листопада, НЦНК «Музей Івана Гончара»).

    Ця подія відновила традицію періодичного проведення колись щорічних Гончарівських читань. Ідея започаткування цього науково-практичного мистецтвознавчого й етнологічного зібрання належить Київському національному університету імені Тараса Шевченка. Перші Гончарівські читання відбулися 1994 року. Другі – Українська народна творчість у поняттях міжнародної термінології: примітив, фольклор, аматорство, наїв, кітч… – 1995-го. Наступного року учасники конференції зосередилися на темі «Регрес і регенерація в народному мистецтві». У 1997 р. на Четвертих Гончарівських читань розглядали тему «Колективне та індивідуальне як чинники національної своєрідності народного мистецтва». Особливим здобутком тих читань стали видання наукових збірників їх матеріалів, упорядник і редактор – доктор мистецтвознавства Михайло Селівачов (див. бібліографічні відомості про видання матеріалів Гончарівських читань у розділі «Видання Музею» цього збірника). 1998 року читання «Феноменологія українського народного мистецтва» Музей Гончара провів спільно з редакцією журналу «Образотворче мистецтво». Було опубліковано тези, а за матеріалами конференції видано окреме число культурологічного часопису «Артанія». Шості Гончарівські читання «Традиційна народна культура як інтегруючий чинник національного буття українців» відбулися 2001 року, за їх матеріалами було підготовлено збірник, який так і не побачив світ через брак коштів (частину текстів публікуємо у цьому виданні).

    Цьогорічні Сьомі Гончарівські читання структурно складалися з таких заходів: науково-практичної конференції «Інтерпретація культурної спадщини України» за двома тематичними напрямками: «Іван Гончар і його музей» та «Чи актуальне народне?», круглого столу «Чи/м актуальне народне?», фольклорного дійства «Ніч у музеї: Жорна» та відкриття всеукраїнської виставки «Печу, печі хлібчик…» (обрядові хліби зі 100 сіл та містечок України) – до вшанування пам’яті страчених голодом 1932–33 років в Україні.

    Загальна кількість учасників Форуму – понад 300 осіб (з них – виступили з доповідями та повідомленнями – 45 осіб, учасники круглого столу – 18, загальна аудиторія – 80, учасники дійства «Ніч в музеї» – 90 осіб, присутні на відкритті виставки – 150 осіб). Серед учасників – музейники і працівники культури, культурологи, історики, мистецтвознавці, мистці, викладачі, студенти історичних факультетів, факультетів охорони культурної спадщини і музейної справи, шанувальники народної культури, діти.

    На конференцію прибули представники різних регіонів України, зокрема з Києва, Харкова, Львова, Полтави, Опішного, Луцька, Фастова, Рівного, Вінниці, Білої Церкви, Переяслав-Хмельницького, Кіровограда, Чигирина, Івано-Франківська, Дрогобича, Стрия, а також із США. У круглому столі взяли участь представники НЦНК «Музей Івана Гончара», Фонду Ріната Ахметова, Міністерства культури України, Національної академії наук України, Національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету культури і мистецтв, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Програми академічних обмінів імені Фулбрайта, Центру студій Аппалачі, Американо-Української Ділової Ради, Міжнародної федерації Бодензеє в Україні.

    Конференція та круглий стіл ще раз яскраво виявили ситуацію у сфері культури, зокрема народної, наголосили на проблемах музейного розвитку й охорони культурної спадщини в регіонах, засвідчили необхідність міжмузейної комунікації, модернізації форм і методів музейної діяльності, оновлення експозицій, активізації науково-просвітницької діяльності, пошуку нових форм роботи з молоддю, підготовки фахової зміни у більшості державних музеїв України. У спілкуванні із закордонними представниками встановили розбіжності термінологічного характеру, необхідність адаптування визначень, понять, трактування та інтерпретації явищ народної культури України сучасною науковою мовою світової спільноти, потребу позбавитися стереотипів в оцінках національних здобутків у контексті світової культури. Важливою складовою форуму стала участь представників США та Європи, котрі допомогли українським учасникам виявити інші форми побутування народної культури в їхніх середовищах, визначити перспективи розвитку цієї сфери в глобальному масштабі.

    Круглий стіл також виявив домінуюче бачення виходу з кризи за рахунок ініціативи «згори», яке все ще наявне у багатьох представників старшого покоління, ілюзію про вирішальну роль держави, а відтак – про те, що держава цілком відповідає за стан і розвиток культурної сфери. Така позиція, на думку багатьох учасників, недостатньо враховує значення і роль особи, громадської ініціативи у зміні існуючої ситуації на краще (див. детальнішу інформацію про дискусію на круглому столі у матеріалі Катерини Качур).

    Особливо помітними для організаторів форуму стали відгуки його учасників. Так, зокрема, Ірина Ігнатенко, кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету ім. Т. Шевченка, відзначила високу демократичність заходів, можливість відкритої дискусії, «стильність» форуму і розмаїття подій на ньому. Доктор наук, професор і директор Інституту керамології НАНУ Олесь Пошивайло сказав, що завдяки форуму відкрив для себе багато нового, а найголовніше – набув натхнення, ідеї та плани на цілий рік наперед, висловив побажання проводити Гончарівські читання щороку. Так само позитивно відгукнулися про конференцію Василь Павлунь із Рівненського гуманітарного університету, Катерина Гавловська із Рівненського краєзнавчого музею й інші. Приємних вражень учасникам форуму додали «Ніч в музеї» та виставка обрядових хлібів, задумані під час Читань як своєрідний мистецький відступ від наукової конференції, ілюстрація можливих форм інтерпретації культурної спадщини. Показово, що Читання особливо добре сприйняли молодші учасники, яким уже замало «класичних» форм проведення наукових конференцій із формальним виголошенням доповідей і обмеженим часом на їх обговорення, спілкування, на отримання нових знань і досвіду.

    Ігор Пошивайло

    Відгуки
    Опитування

    Які події в Музеї Івана Гончара найбільше привертають вашу увагу?

    Результати