Віктор Захарченко й пісні Кубані: з архівних матеріалів

Кожен з нас, мабуть чув спів уславленого Кубанського козачого хору. Нещодавно цей колектив відсвяткував своє 200-річчя, і останні сорок років ним керує Віктор Захарченко – людина з гарячим серцем, над усе залюблена в народні пісні чорноморських козаків.

Слава й мистецькі звершення хору – це лише маленька частка величезної людської праці, глибоко закоріненої в традиційний народний спів Кубані. Кожна пісня проходить тут свій шлях: від глибин народної свідомості через фольклорний запис – до обробки й сценічного втілення для колективу. Співаки-професіонали вчаться безпосередньо з народних джерел, подорожуючи по станицях і переймаючи пісні від місцевих співочих гуртів. Усвідомлюючи важливість народного побутового співу для життя кубанців, Віктор Захарченко працює не лише на відтворення, але й на продовження традицій, інтенсивно навчаючи цьому й молодь…

1988 року Віктор Захарченко приїздив до Києва з особливою метою: глибше познайомитися з історичною батьківщиною чорноморських козаків і зав’язати творчі контакти для співпраці. Саме тоді, до речі, він познайомився з Іваном Макаровичем Гончаром, побував у його хатньому музеї. І тоді ж почалася творча співпраця Кубанського хору з нашою уславленою співачкою Ніною Матвієнко.

Віктор Гаврилович приїхав не сам – з ним були співочі гурти з кубанських станиць Ленінградської (колишньої Уманської) та Анастасіївської. Він організував два концерти цих колективів, які вів сам, розповідаючи киянам про Кубань і кубанські пісні.

Концерти станиць Уманської й Анастасіївської, незважаючи на свою неофіційність, стали резонансною подією у колах київської інтелігенції. Їх довго згадували; про ці зустрічі й про перебування В.Захарченка з його земляками в Києві залишилося багато світлин в архіві Музею Івана Гончара і в приватних збірках, зокрема Леопольда Ященка і Лідії Орел. Та й сам Віктор Гаврилович неодноразово розповідав про цей візит у інтерв’ю журналістам.

Про багатогранну особистість Віктора Захарченка і про мистецьку й наукову концепцію його діяльності саме тоді писав, зокрема, наш відомий публіцист Микола Кагарлицький. Сьогодні ми републікуємо його статтю:

“Одержимість: штрихи до портрета Віктора Захарченка”

Архівний запис концерту кубанських станиць надав для публікації директор Центру фольклору та етнографії Інституту філології Національного університету ім.Т.Шевченка Олексій Доля. Світлини збереглися в архіві Етнографічного хору “Гомін”.

ПІСНІ З КУБАНІ: концерт гуртів із станиць Ленінградська (Уманська) й Анастасіївська, коментує Віктор ЗАХАРЧЕНКО, 1988

 
Підготовка публікації: my.etnoua.info - Студія ''МИ'' :: Українська традиція, етнографія, фольклорпроект Музею Івана Гончара

Share Button

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Відгуки
Опитування

Звідки ви дізналися про Музей Івана Гончара?

Результати