Посібник для дослідників народної культури України

Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України / Упорядники Лідія Орел, Катерина Міщенко. – К.: ІСДО, 1995. – 232 с.

Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України призначені для викладачів, учителів, краєзнавців, етнографів, фольклористів, мовознавців, студентів та учнів – усіх небайдужих до надбань нашого народу.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Пропоновані запитальники та програма призначені для дослідників народної культури України.

Більшість запитальників складена в процесі багаторічної експедиційної роботи під час створення Музею народної архітектури та побуту України та формування його фондів. Їх розробили співробітники Музею Лідія Орел, Євгенія Клапчук, Сергій Верговський, Раїса Свирида, Ігор Мойсеєв, Ігор Шрамко, Ірина Несен, Світлана Щербань, Ніна Зозуля, Катерина Міщенко. При складанні запитальників були використані літературні джерела, архіви, публікації. У збірнику використані також окремі матеріали та запитальники наукових рукописних фондів ІМФЕ АН України і запитальники,упорядковані Віктором Давидюком (м.Луцьк, педінститут) та Архипом Данилюком (м.Львів, Музей народної архітектури). Окремі запитальники розробили збирачі-ентузіасти Василь Гулей та Михайло Шуляк.

Цей збірник не охоплює у повному обсязі всі галузі традиційної культури з тієї причини, що більшість їх вже стала історією, так що достовірні відомості про них знайти важко (до таких належать, наприклад, чумакування, лірництво, хліборобські обряди на св.Юрія та ін.), а деякі збереглися в невеликому обсязі (весільні та похоронні обряди, вишиття, килимарство тощо). Окремі галузі були поширені локально: так, наприклад, плахітництво знає тільки центральна Україна, бортне пасічництво відоме здебільшого на Поліссі і т.д. Тому деякі запитальники орієнтовані переважно на певні регіони України (див. зміст і примітки).

Території України мали неоднаковий суспільний розвиток. У північних районах України та в Карпатах народні звичаї збереглися краще, ніж у степовій та центральній Україні.

Слід звернути увагу на те, що традиційною культурою України є переважно сільська культура, тому інформаторів слід вишукувати в селах, а в місті − літніх людей, вихідців із села.

Приступаючи до роботи важливо мати уявлення про місцевість, заняття людей, історичні події на цій території, орієнтуватися у досліджуваній галузі.
При роботі за запитальниками велике значення має вибір нформатора. Треба шукати людину старшого віку, яка народилася у даній місцевості, має добру пам’ять, спостережлива (таких, як правило, рекомендують односельці). Дуже важливо також, щоб інформатор зберігав місцеву говірку. Обов’язково слід заповнити анкету інформатора. Розпитуючи, краще дотримуватися неофіційного тону, поводитися тактовно.

Щоб з’ясувати детальніше всі питання, пов’язані з галуззю народної культури, потрібно записати кількох інформаторів у селі, а при дослідженні цього явища на більшій території − то і в межах району, області, цілого регіону.

Усну інформацію найдоцільніше записувати на магнітофонну плівку. Особливо це стосується фольклору. Записуючи фольклор, можна вдаватися, зокрема, до асоціативного методу − коли яскраве слово викликає у інформаторів згадку про пісню чи казку.

Варто записувати варіанти слів і мелодій одних і тих же пісень, адже велика кількість варіантів свідчить про популярність і актуальність пісні. Записуючи слова від руки а чи розшифровуючи їх з касети, не можна скорочувати рядків, відкидати вигуки тощо, інакше текст не відповідатиме мелодії. Якщо у пісні мало слів або вони забулися, варто запитати у сусідньому селі чи на іншому кутку − може, хтось пам’ятає.

Коли немає можливості записати фольклорний твір на магнітофон, можна записати від руки; казку чи усну розповідь слід записувати, зберігаючи говірку, стилістичні особливості мови та вимову оповідача. Переривати розповідь чи пісню небажано − адже при цьому порушується цілісність твору. Якщо це пісня – треба записати слова і, бодай схематично, мелодію, щоб потім повернутися до неї або порекомендувати комусь це зробити.

Предмети народного побуту, будівлі, інтер’єри краще фотографувати або замальовувати. Велику цінність становлять давні фото, на яких представлений місцевий етнографічний одяг та антропологічні типи. Якщо є можливість записати у живому відтворенні цілий обряд, то ідеальним варіантом, звичайно, була б кіно- або відеозйомка. В іншому випадку слід описати кожну дію обряду, послідовність дій та іх пісенний супровід, якщо він є.
Дуже цінними також є записи народних термінів і назв (згодом можна укладати галузеві словники), записи відомостей про техніку та технологію виготовлення виробів народними майстрами (наприклад, виробів бондаря, стельмаха, гончаря, коваля; ткання різного гатунку полотна і т.ін.).

Слід зауважити, що записувачі, які постійно проживають у селі, мають великі переваги − адже вони знайомі з життям села, їм легше зорієнтуватися у виборі інформаторів, внаслідок чого вони мають кращі умови для грунтовного дослідження будь-якої галузі народної культури, яка існувала чи існує в даному селі. Визначні етнографи кінця Х1Х − початку ХХ століття, такі як А.Кримський, Б.Грінченко та інші, мали мережі кореспондентів-записувачів, які, живучи у селах, записували обряди, пісні, діалектні слова і надсилали їх для опрацювання вченим. Доцільно було б ентузіастам вивчення народної культури скористатися цим досвідом сьогодні.

Подані запитальники є зразками, за якими можна розробити інші, детальніші, конкретніші: такі, які характеризували б область, район, село, окрему галузь, осередок чи майстра, обряд чи його частину, всі пісенні жанри чи окремий і т.д. Зроблені записи потребують додаткового опрацювання і відповідного оформлення. Зокрема, обов’язково треба вказувати дату, коли зроблено запис, і прізвище, ім’я та по-батькові того, хто записав.

Монографічні записи відомостей з народної культури складають велику цінність для історії, зокрема для одного з основних її розділів − народознавства.

ЗМІСТ

Умовні позначення:

* − запитальник орієнтований переважно на Полісся;
** − на Центральну Україну;
*** − на Львівщину, Карпати;
**** − на Поділля.

Методичні поради

Програма для збирання відомостей з народної культури України

Анкета інформатора

Народне будівництво
1. Історико-архітектурна довідка про село
2. Поселення, садиба
3. Вибір місця під хату ***
4. Закладання хати ***
5. Вхідчини ***
6. Курна хата *
7. Хата (варіант 1)
8. Хата (варіант 2)
9. Господарські будівлі
10. Огорожі й ворота
11. Господарсько-виробничі будівлі
12. Громадські будівлі
13. Мащення й підводка хати та господарських споруд

Інтер’єр хати
14. Меблі
15. Хатня тканина
16. Кераміка, скло
17. Інше начиння, прикрашання хати
18. Хатня ікона

Основні заняття
19. Народна агротехніка
20. Землеробська техніка
21. Українська народна хліборобська техніка
22. Скотарство
23. Рибальство
24. Рибальство (розширений варіант) *
25. Мисливство *
26. Мисливство (розширений варіант) *
27. Бджільництво
28. Бджільництво (розширений варіант) *
29. Чумакування
30. Чумакування (розширений варіант) **
31. Засоби пересування

Домашні промисли
32. Домашні промисли (загальний)
33. Заготівля лісу і його обробка
34. Столярство
35. Виготовлення скринь ***
36. Бондарство
37. Довбані вироби
38. Ложкарство
39. Сани
40. Колісний промисел *
41. Вози
42. Плетіння
43. Кошикарство
44. Сільськогосподарські знаряддя
45. Ситарство
46. Теслярство
47. Ковальство
48. Гончарство
49. Садиба гончаря:
50. Каменотесний промисел ****
51. Обробка рогу
52. Чинбарство *
53. Кушнірство *
54. Кушнірство (розширений варіант) *
55. Лимарництво *
56. Обробка конопель та льону
57. Виготовлення мотузок *
58. Обробка вовни, вироби
59. Ткацтво і сукновальство
60. Килимарство
61. Килимарство (розширений варіант)
62. Вишиття
63. Рушник
64. Плахітництво **
65. Вибійчана тканина ***
66. Писанкарство ***

Побут
67. Одяг
68. Одяг (розширений варіант)
69. Народне харчування
70. Хліб
71. Народна медицина
72. Народні математичні знання
73. Сімейний побут
74. Мати і новонароджена дитина ***
75. Родинний і дитячий побут
76. Родини та хрестини. Перший рік життя дитини
77. Дитяча іграшка

Громадський побут
78. Громадський побут (загальний)
79. Народна етика
80. Школа і освіта
81. Вулиця **
82. Вечорниці та досвітки **
83. Весілля
84. Похоронні обряди
85. Ярмарок
86. Толока
87. Виряджання до війська
88. Народні музики, інструментарій:

  • Скрипалі
  • Бубністи
  • Басисті
  • Цимбалісти
  • Дударі
  • Трембітальники
  • Бандуристи (кобзарі)
  • Лірники
  • Сопілкарі
  • Троїста музика

Календарні свята, обряди, звичаї
89. Святки
90. Коляда (Різдво)
91. Колядки
92. Маланки (Щедрий вечір)
93. Василія (Новий Рік)
94. Водохреще (Йордань)
95. Проводи зими та зустріч весни
96. Веснянки
97. Масниця
98. Перший день сівби
99. Великдень
100. Святого Юрія .
101. Перший вигін худоби
102. Зелена Неділя (Трійця)
103. Купала
104. Купальські обряди (розширений варіант)
105. Петрівка (жнива)
106. Маковія
107. Спаса
108. Семена
109. Покрова
110. Катерини
111. Андрія
112. Миколая

Усна народна творчість, повір’я та демонологія
113. Народна пісенна творчість
114. Народна хореографія
115. Прислів’я і приказки
116. Загадки
117. Казки
118. Легенди та перекази
119. Анекдоти
120. Привітання
121. Замовляння
122. Народний театр
123. Дитячий фольклор
124. Повір’я
125. Повір’я, пов’язані з хатнім начинням та одягом *
126. Демонологія
127. Топоніми у сільській місцевості

Додатки

1. ПРОГРАМА ДЛЯ ЗБИРАННЯ ФОЛЬКЛОРУ ПОЛІССЯ

2. УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ

3. ЇЖА У КАЛЕНДАРНІ ОБРЯДОВОСТІ

4. УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ГОНЧАРСТВО

5. КРАЄЗНАВЧА АНКЕТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ МІНЧОРНОБИЛЯ УКРАЇНИ

6. ТОПОНІМІЧНА АНКЕТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ МІНЧОРНОБИЛЯ УКРАЇНИ

Примітки
Список рекомендованої літератури

Посібник “Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України” у форматі PDF (RAR) − 1,5 Mb − ЗАВАНТАЖИТИ

Підготовка публікації: my.etnoua.info - Студія ''МИ'' :: Українська традиція, етнографія, фольклорпроект Музею Івана Гончара

Share Button

4 відгуків

  1. Олег

    Шановний Євгене, запитальник є ПРАВИЛЬНИМ інструментом і інструкцією спасіння національної історії. Його публікація – є прямою пропозицією!!! (і проханням!!!!) користувачам “чужих авторських прав” – брати рюкзаки і “летіти”! в село, в своє рідне село, звідки всі, кінець-кінцем, приїхали! У людей, які цікавляться фольклором, є єдине право, а радше – обов’язок – записати – “за інструкцією” і власною інтуіцією – матеріал, засвоїти його і дарувати йому, через себе, продовження ЖИТТЯ. На фоні повного відмирання національної спадщини і загалом культури – розмусолювання питання авторських прав на споконвічну традицію – є жуванням гумки і надуванням пузирів замість запеклої і щогодинної роботи, строки виконання якої пройшли роки тому. Повірте, ті, хто насправді переймається нашою національною культурою, працюють навіть у ві сні… Опубліковані запитальники від науковців – це є найменшим внеском, що можна зробити для фіксації і продовження життя нашої Культури. До того ж, без відкритих інтернет-публікацій сьогодні хоча б запитальників – ніхто і ніколи не дізнається про їх існування, а згодом – існування нашої Культури…

  2. Євген

    Нажаль, дуже часто стикаюся з тим, що публікаціїї надаються в електронному вигляді без жодного узгодження з володарями авторських прав. Існують і винятки, коли автори чи видавництва офіційно викладають безкоштовну електрону версію, як правило, на своєму сайті. Намагався з’ясувати, чи це належить до подібних випадків.

  3. Євген

    Підкажіть, а завантаження не порушує авторських прав? Дякую.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Відгуки
Опитування

Звідки ви дізналися про Музей Івана Гончара?

Результати