На Купала: все про українські вінки

Сьогодні вінок – популярний літній аксесуар та улюбленець відвідувачів музичних фестивалів. Однак, в українській традиції він ніколи не виконував практичної функції. Це єдиний головний убір, який з давніх часів був виключно магічним знаком та оберегом. У ніч на Івана Купала Vogue UA та Музей Івана Гончара розповідають про значення, історію та традиції плетіння вінків.

В Україні майже в кожному етнографічному районі вінок мав іншу назву: вєнок, чільце, лубок, коробуля, теремок, кодина, фес, корона, цвіток, квітка, косиці.

До найдавніших і найпростіших вінків належать звиті. Їх виготовляли із живих або штучних квітів: барвінку, волошок, конюшини, ромашок, чорнобривців, жоржин, півоній. У другій половині ХІХ ст. в селянський побут почали проникати елементи міської моди, тому в багатьох регіонах України вінок почали одягати тільки на весілля.

1920-і рр. Село Стайки

Дівчата з м. Бориспіль у святковому народному вбранні і оригінальних штучних віночках. 1907 р.

Дівчата с. Вороньків 1950 р.

Народний типаж з м. Городня в місцевому вбранні. 1912 р.

На початку ХХ ст. популярними стали вінки з воскових квітів. Білі тендітні квіти, листочки і восківки поєднувались в дивовижні композиції, довершуючи образ молодої нареченої. В середині ХХ ст. такий вінок доповнюється білим прозорим вельоном, замість традиційних стрічок. Технологія вимагала ретельності і неабиякої майстерності, тому виготовлялися воскові вінки на замовлення.

Вперше білий вінок з флердоранжу одягла на весілля королева Вікторія в 1840 році, як і першу білу весільну сукню

Королева Вікторія у весільній сукні

Мода швидко заполонила європейські міста, прийшла в Російську імперію і досягла містечок і сіл України. Основу кожного вінка становив обруч, який виготовляли із шкіри, тканини, стрічок, а також із дроту, картону та воску, металевих пластинок, фарбованого пір’я, плетених з бісеру силянок. Висота обруча коливалась від трьох до сімнадцяти сантиметрів. А способи прикрашання вінка різнились в залежності від соціального стану дівчини, місцевої природи та вірувань. Особливо складною знакова система була у весільних головних уборах.

Весільний головний убір вказував на стан дівчини: на виданні, засватана, наречена.

Потрібну інформацію ніс колір вплетеного в косу кісника, стрічка, вінок, хустка і її колір. Атрибути і символи мали регіональні відмінності. Тут мало значення все: з якого матеріалу виготовлений знак, його колір, порядок розміщення.

Вінок автентичний І пол. ХХ ст.

Автентика І пол. ХХ ст.,

Реконструкція 2015 р.: Київська обл., Бориспільський р-н

Весільний вінок. Поділля, І пол. ХХ ст., Віск, парафін, папір, дріт

Велику увагу також приділяли магічним обрядам з вінком. Один з найвідоміших – “перетанцьовування вінка”. Кожна дружка одягала собі вінок, а перетанцювавши з боярином, передавала вінок іншій дружці. Потім вінок розривали на окремі гілочки, розбирали кожна собі і, співаючи, залишали весілля. Вважалося, що такий обряд допоможе швидше вийти заміж.

За матеріалами Vogue.ua

Share Button

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Відгуки
Опитування

Звідки ви дізналися про Музей Івана Гончара?

Результати