Кобзарсько-лірницька Покрова у Києві. Як це було

“Це торбан – гриф трішки довший, кілочків більше, репертуар інакший – це не стільки буде народне виконання, як щось шляхетське, елітарне. Але всякі люди грали на торбані, виконували в тому числі і народні твори, козацькі” – розповідає про свій досить видовищний інструмент бандурист Юрко Фединський під час виступу на щорічному фестивалі кобзарської традиції “Кобзарсько-лірницька Покрова у Києві“, який традиційно відбувся в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара”.

“Дума козацькая. Доба руїни. Козаки хочуть заховатися від тої братовбивчої війни у монастирях і хочуть вірно служити матці… Бо та братовбивча війна і знекровлювала і морально спустошувала, – розповідає історію своєї думи лідер гурту “Хорея козацька”, кобзар та лірник Тарас Компаніченко. – Бо це були колишні соратники або племінники, або діти тих самих колишніх учасників Хмельниччини, які розділилися на декілька партій і спираючись на різні політичні центри воювали за добро України, але так воювали, що самі себе звоювали”.

Тарас Компаніченко

Тарас Компаніченко

А перед виконанням іншого твору Тарас Компаніченко дає таке пояснення: “Дума про смерть князя Дмитра Вишневецького. Це запис Едварда Руліковського на Київщині 1840 року”.

Кобзарський фестиваль цього року зібрав майже півтора десятка виконавців з різних міст України, зокрема це: Вадим-Ярема Шевчук, Тарас Компаніченко, Михайло Хай, Олександр Тріус, Юрко Фединський, Лайош Молнар, Ярослав Крисько, Юрко Ягусевич, Василь Лютий, Тарас Силенко, Василь Жованик, Андрій Ляшук, та інші. Затамувавши подих, ніяк інакше слухали всі присутні душевні сумні й веселі виконання музикантів.

Вадим-Ярема Шевчук

Вадим-Ярема Шевчук

Михайло Хай

Михайло Хай

Олександр Тріус

Олександр Тріус

Ждан Безвербний

Ждан Безвербний

Андрій Ляшук

Андрій Ляшук

Видиво гри Андрія Ляшука на лірі

Ярослав Крисько

Ярослав Крисько

Юрко Ягусевич

Юрко Ягусевич

Тарас Силенко

Тарас Силенко

Святослав Силенко

Святослав Силенко

Василь Жованик

Василь Жованик

Василь Лютий

Василь Лютий

Козарсько-лірницька Покрова

Валерій Гладунець, співорганізатор фестивалю, мистецьке об’єднання “Глечик”:

“Все рухається в кращий бік, тобто більше стає кобзарів, покращується майстерність. Час іде, як казав пан Михайло (М.Хай – авт.), щось реконструйовується, віднаходиться правда, з кожним роком відсіюється полова від зерна. Ви ж бачите якість!”.

Фольклорний гурт села Лука Києво-Святошинського району

Фольклорний гурт села Лука Києво-Святошинського району

Фольклорний гурт села Лука Києво-Святошинського району

Фольклорний гурт села Лука Києво-Святошинського району

Завершився фестиваль виступом фольклорного гурту села Лука Києво-Святошинського району, в репертуарі якого більше 300 українських народних пісень – козацькі, чумацькі, про кохання, побутові, сирітські, тощо.

“Ми виросли на цих піснях. Наші мами співали з нами. Зараз їх вже немає, але ми залишилися. По наших піснях вже випущена книжка”, – каже керівниця фольклорного гурту села Лука Надія Євгенівна Лабунська (на фото друга справа – авт).

Видиво виступу фольклорного гурту села Лука Києво-Святошинського району

Михайло Хай

Михайло Хай

Михайло Хай, доктор мистецтвознавства, професор, завідувач відділу етномузикології ІМФЕ імені Максима Рильського НАН України, відомий лірник і бандурист:

“Чому це (виступ фольклорного гурту – авт.) найкращий фінал для кобзарсько-лірницької Покрови? А саме тому, що ми кобзарі, лірники реконструюємо вже мертву, вже розстріляну в Харкові традицію, нам дуже складно це робити, але ми це робимо. Але тоді, коли наші чоловіки: одні воювали, другі співали, як кобзарі і лірники, і так само клали свої голови за Україну, жінки зберегли живу традицію. Бо це не реставрація, це ЖИВА! традиція. Це не залишки, це не релікти. Фольклор має таку властивість, йдете по урбанізованому місту, а там через асфальт якась травичка, а на балконі берізка виросла. Оце ці берізки (показує на фольклорний гурт жіночок – авт)”.

Під час фестивалю також презентували два нових видання – дослідження Михайла Хая та Лілії Федоронько “Динаміка фольклорної традиції сіл Лютовиська та Біличі на Старосамбірщині” та книгу Романа Коваля “Історія Холодноярської організації”.

Катерина Качур, НЦНК “Музей Івана Гончара”

Share Button

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Відгуки
Опитування

Звідки ви дізналися про Музей Івана Гончара?

Результати