|
|
|
|
Запрошуємо
на мистецьку фотовиставку Ставроса Андріотіса ВІДСУТНІСТЬ І ПРИСУТНІСТЬ 25 березня – 6 квітня 2008 року у приміщенні
УЦНК "Музей Івана Гончара"
Виставка "Відсутність і Присутність" тематично висвітлює низку давньогрецьких міст у тому вигляді, в якому вони дійшли до нас сьогодні, з їх унікальним довкіллям, з відчуттям духу давніх храмів, театрів і статуй. Відвідувачі, які рухаються поміж історичних руїн і сучасних дороговказів, мінливе відчуття відсутності і присутності – ось ті особливості, які знову й знову привертають увагу фотографа до цих місць і спонукають його поетичне єство витворювати міфічне сьогодення, місце пізнання і пам'яті. Ставрос Андріотіс народився в Греції. Навчався фармакології
в Афінському університеті та фотомистецтву
в Афінському центрі фотографії.
В 1997 році він
вирушив до Нью-Йорка, де протягом 12 місяців
удосконалював свої знання і вміння у
Міжнародному центрі фотографії. 1999 року
Ставрос став переможцем Міжнародного
конкурсу з візуальних мистецтв, влаштованого
Центром візуальних мистецтв у Нью-Джерсі,
а в 2000 році здобув першість у Національному
фотоконкурсі Галереї Нексус. У 2001–2002
роках редакції мистецьких журналів "Art
Calendar" та "Manhattan International Art" на конкурсій
основі публікували світлини Андріотіса.
Фотомитець
мав дві персональні виставки в 2002 і 2003
роках у галереях "Астролавос" (Афіни)
та "Гізі" (Санторіно).
Ставрос Андріотіс
брав участь у кількох групових виставках
у Греції, США й Італії. Останні два роки
активно фотографує грецькі та італійські
пам’ятки археології.
Виставка діятиме з 25 березня до 6 квітня 2008 року щодня, крім понеділка,
з 10 до 17 год.
ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна",
авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки
за Києво-Печерською лаврою. Тел. для
довідок: (044) 288-92-68, 229-00-87.
E-mail: honchar_museum@ukr.net
ЗАПРОШУЄМО на творчий вечір подружжя Литвинів "Поезія Антоніни на струнах бандури Василя" 20 березня 2008 року о 17 годині до Українського центру народної культури "Музей Івана Гончара" Творчий шлях Василя й Антоніни Литвинів, як і багатьох студентів, що навчалися у 1960-і роки у Київських ВНЗ, починався з міжвузівського студентського мандрівного хору "Жайворонок". Саме там ствердилася їхня національна свідомість і бажання жити й творити в ім'я України. Як і для багатьох юнаків і дівчат, духовним Панотцем для них став Іван Макарович Гончар. Саме звідси, з хати Івана Гончара, вперше злинула у світ ніким до того не співана, забута козацька пісня "Ой полети, галко", якій надав крила натхненний спів Василя. Щира дружба і приязнь з київськими літераторами, митцями і громадськими діячами не урвалася навіть тоді, коли за вказівкою КДБ подружжя змушене було виїхати з Києва. У мальовничому куточку України, на Дніпрових кручах, де розкидало свої хатки село Гребені, Литвини продовжили свою творчу діяльність. Та не тільки діти, небо і земля слухали натхненний спів Василя і щирі, безпосередні поезії Антоніни. Друзі не залишили їх. Навідувались до непишної господи Литвинів Алла Горська, Іван Гончар, Іван Дзюба, Ніна Матвієнко, Діана Петриненко, Оксана Мешко, Григір Тютюнник, Юрій Мушкетик, Євген Гуцало, Іван Марчук, Олесь Бердник (який і оселився там же в Гребенях, у сусідстві), Борис Рябокляч з гурточком із хору "Гомін", що виріс із "Жайворонка" – усіх і не злічити... Нині, незважаючи на поважний вік, творча діяльність подружжя триває: Антоніна Гармаш-Литвин видала дві збірки поезій і книжку легенд та переказів, записаних переважно у своєму рідному селі на Полтавщині, нині затопленому Кременчуцьким "морем". Василь Литвин записав на студії 80 пісень; незабаром має вийти перший ліцензійний альбом, що має символічну назву "Ой полети галко". Разом подружжя скомпонувало кілька концертно-лекційних програм, і з ними побувало у багатьох областях України. Одна з таких програм прозвучить на творчому вечорі в Музеї Івана Гончара.
ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи (Січневого повстання), 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38, м/т №№ 406, 470, 520 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 288-54-19, 288-92-68, 229-00-87.
ЗАПРОШУЄМО
на свято Колодія 5 березня 2008 року о 18 годині до Українського центру народної культури "Музей Івана Гончара" Українська традиція святкування останнього тижня перед початком Великого Посту має назву Сиропусна або Масляна, а в народі цей тиждень називали Колодієм. Забава, що тривала сім днів, супроводжувалася танцями, співами, в’язанням та викуповуванням колодки, водінням козла, обходами ряджених. Ой колодка, колодка, Ой яка ж ти солодка! Цілий рочок треба ждати, Щоб на тобі погуляти! Дівчата й хлопці влаштовували прощальні вечорниці. Усім неодруженим, що не встигли узяти шлюб до Великого посту, чіпляли колодки, від яких треба було відкуповуватися: "Не женився єси, то колодку носи!". Серед ритуальних страв, якими частувалися в цей тиждень, обов’язково були млинці та вареники з сиром, маслом та сметаною. Про них приспівували:
Вареники-великомученики велику муку терпіли, в окропі кипіли, сиром боки понапихані. Я вас, вареники, величаю, і в сметану вмочаю... Тож запрошуємо до Музею Івана Гончара усіх охочих – взяти участь у святковому дійстві, навчитися колодчаних пісень і традиційних танців, скуштувати обрядових страв.
У колодчаному дійстві беруть участь:
Режисер дійства – Галина Олійник.
ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи (Січневого повстання), 29. Їхати: ст.м."Арсенальна",
авт.№24, трол.№38, м/т №№ 406, 470, 520 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 288-54-19, 288-92-68, 229-00-87.
з нагоди Днів пам’яті ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
З А П Р О Ш У Є на відкриття мистецької виставки "ШЕВЧЕНКІАНА ІВАНА ГОНЧАРА" (Шевченківська тема в етнографічній збірці і творчому доробку
Івана Макаровича Гончара)
10 березня 2008 року о 17-й годині у приміщенні УЦНК "Музей Івана Гончара" Постать Тараса Григоровича Шевченка мала великий вплив на життєву і творчу долю митця, збирача і дослідника Івана Гончара. "Село Моринці ще з глибокого дитинства закарбувалося в пам’яті, як тільки вперше в дитячі руки взяв «Кобзаря», будучи вже учнем сільської школи і прочитавши біографію Тараса Шевченка", – згадував І.М. Гончар. Тож невипадково однією з його перших скульптурних робіт стала композиція "Тарас-водоноша" (1938). Іван Гончар по-новаторському трактує постать Великого Кобзаря і його статуя "Молодий Тарас Шевченко" 1950 року потрапляє до Третьяковської галереї. Скульптурний образ Шевченка у виконанні Гончара прикрасив чимало музейних експозицій і містечкових майданів не лише в Україні, а й закордоном (зокрема пам’ятник Т.Г.Шевченку роботи Івана Макаровича було споруджено в місті Палермо, Канада). Показово, що встановлення в 1965 році за ініціативи місцевої громади бронзового погруддя Шевченка роботи Гончара в селі Шешори на Івано-Франківщині супроводжувалося репресіями з боку влади. Скульптурна шевченкіана Гончара доповнюється його малярськими та графічними роботами, виконаними на основі зібраного ним історико-етнографічного матеріалу. А ще – у його легендарних альбомах "Україна й Українці" містяться оригінальні світлини родичів Кобзаря, а в меморіальній книгозбірні є рідкісні книжки кінця ХІХ століття, зокрема нецензурований "Кобзар" (Прага, 1876). У колекції Івана Гончара також є картина "Янгол зі свічкою" та ікона "Святий Микита", які він гіпотетично вважав такими, що належать пензлю Шевченка. Збірка Музею має цікаві живописні портрети Тараса Григоровича роботи народних майстрів.
Тож на виставці "Шевченкіана Івана Гончара" представлено не лише скульптурні образи та композиції, живописні та графічні твори Івана Гончара, а й багато інших цінних і рідкісних експонатів на цю тематику – давні документальні світлини, рідкісні видання, твори сакрального і народного мистецтва, які яскраво виявляють історико-культурне середовище батьківщини Тараса Шевченка і несуть у собі самобутній дух краю, що дав світові українського Пророка і Генія.
* * * Завітавши на виставку, ви також отримаєте чудову нагоду поспілкуватися із провідними фахівцями і шанувальниками народної культури, шевченкознавцями, поринути в стихію українського мелосу.
Виставка діятиме з 10 до 20 березня 2008 року щодня, окрім понеділка, з 10 до 17 год.
ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол. №38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Тел. для довідок: (044) 288-92-68, 229-00-87. E-mail: honchar_museum@ukr.net ЗАПРОШУЄМО
на свято Колодія 5 березня 2008 року о 18 годині до Українського центру народної культури "Музей Івана Гончара" Українська традиція святкування останнього тижня перед початком Великого Посту має назву Сиропусна або Масляна, а в народі цей тиждень називали Колодієм. Забава, що тривала сім днів, супроводжувалася танцями, співами, в’язанням та викуповуванням колодки, водінням козла, обходами ряджених. Ой колодка, колодка, Ой яка ж ти солодка! Цілий рочок треба ждати, Щоб на тобі погуляти! Дівчата й хлопці влаштовували прощальні вечорниці. Усім неодруженим, що не встигли узяти шлюб до Великого посту, чіпляли колодки, від яких треба було відкуповуватися: "Не женився єси, то колодку носи!". Серед ритуальних страв, якими частувалися в цей тиждень, обов’язково були млинці та вареники з сиром, маслом та сметаною. Про них приспівували:
Вареники-великомученики велику муку терпіли, в окропі кипіли, сиром боки понапихані. Я вас, вареники, величаю, і в сметану вмочаю... Тож запрошуємо до Музею Івана Гончара усіх охочих – взяти участь у святковому дійстві, навчитися колодчаних пісень і традиційних танців, скуштувати обрядових страв.
У колодчаному дійстві беруть участь:
Режисер дійства – Галина Олійник.
ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи (Січневого повстання), 29. Їхати: ст.м."Арсенальна",
авт.№24, трол.№38, м/т №№ 406, 470, 520 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 288-54-19, 288-92-68, 229-00-87.
досліджень ім.Іларіона Київського Міжрегіональної Академії Управління Персоналом та Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" ЗАПРОШУЮТЬ на презентацію художнього видання "Майстер, або Терни і лаври Івана Гончара" 4 березня 2008 року о 17.00 у приміщенні Українського центру народної культури "Музей Івана Гончара" У цьому ошатному збірнику вперше в такому обсязі опубліковано матеріали з меморіального архіву Івана Макаровича Гончара (1911 – 1993) – видатного українського скульптора, Народного художника України, лауреата Шевченківської премії, засновника унікального хатнього музею.
ЛАСКАВО ПРОСИМО! ВХІД ВІЛЬНИЙ! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38, м/т №№ 406, 470, 520 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 288-92-68, 288-54-19, 229-00-87. Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" за фінансової підтримки Міністерства культури і туризму України ОГОЛОШУЄ Конкурс дитячого малюнка-ілюстрації до української народної казки, пісні, легенди, загадки, прислів’я, приказки (проводиться в рамках Всеукраїнського дитячого фольклорного фестивалю "Орелі") Мета конкурсу – розвинути в дитини творчу уяву, збагатити образний світ, залучити до вивчення народної творчості.
Перевага надаватиметься ілюстраціям до менш відомих українських фольклорних текстів, зокрема й записаних власне автором малюнка.
Склад журі:
Додаткова інформація за тел: 8(044) 229-56-87; 8(097) 941-07-47; 8(067) 316-68-79
З А П Р О Ш У Ю Т Ь на виставку Миколаївської школи іконопису  16 лютого – 8 березня 2008 року у приміщенні УЦНК "Музей Івана Гончара" Майстерня заснована у 2004 р. в місті, де практично не збереглися церковні та іконописні традиції, тому створювати їх довелося заново. Столичний глядач вперше має змогу ознайомитися з доробком миколаївських іконописців. Автори майстерні "Небо на землі" бачать своїм завданням пошук нової вітчизняної іконописної традиції писання ікон і створення сучасної творчої ікони. "Ми звикли до того, що в іконі нема нічого нового, вона тільки повторює канонічні зразки, – каже отець Сергій Павелко. – Але насправді в іконописі ще далеко не все було висловлене. Можна шукати й сьогодні! Наша майстерня сьогодні пише живу молитовну ікону". Ідейним ядром експозиції є цикл із 9 ікон "Предвічна рада". Ці твори не повторюють ніяких відомих досі іконописних зразків і в Києві вони будуть показані вперше. Вибір сюжетів і їх богословське опрацювання здійснили самі миколаївські іконописці. Центральний образ циклу – це Пресвята Трійця до момента створення світу. "За Святим Переданням до створення світу не було барв і тонів, не було світла і не було темряви, – каже отець Сергій Павелко. – Бог перебував у Славі. Ми знайшли спосіб, показати всеохопну і чисту Славу Божу". Ікона є чистою позолоченою поверхнею з ледь означеними обрисами трьох янголів... Шукаючи нових засобів виразності, іконописці майстерні "Небо на землі" прагнуть дотримуватися старовинних технологій – використовують тільки натуральні матеріали, а фарби готують із природних мінералів та пігментів вручну. Отець Сергій Павелко вважає, що потрібно відроджувати ікону і викладати її в семінаріях та духовних академіях, адже сьогодні єдиний вуз, де професійно вивчається іконопис – це Львівської національної академії мистецтв. "В української ікони велике майбутнє, – каже він. – Ми знайшли спільну мову з іконописцями різних конфесій. Ікона об’єднує. Вона несе любов". До виставки організатори видали каталог робіт майстерні "Небо на землі". Частина коштів від реалізації цього каталогу піде на допомогу відділенню онкології Миколаївської обласної дитячої лікарні. Додаткова інформація: Олена Ярнова, 8(044) 278 48 95, 8(039) 200 04 88; E-mail: o.yarnova@krasni.com.ua Виставка відкрита щодня, крім понеділка та останнього вівторка місяця, з 10.00 до 17.00. ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 288-92-68, 288-54-19, 229-00-87. ЗАПРОШУЄМО
на музичний вечір Народного жіночого гурту "РІДНА ПІСНЯ" під керівництвом Василя ТРИЛІСА 8 лютого 2008 року о 17 годині до Українського центру народної культури "Музей Івана Гончара" Коли співає душа – народжується пісня; коли збираються до співочого гурту вісім жінок – звучить "Рідна пісня". Про що так натхненно співають вони? Як і одвіку – про кохання і розлуку, про чужину і рідну сторононьку, про тугу на серці і тепло материнських рук... Вже сімнадцять років існує колектив – і не втрачає натхнення до пісні, до творчої роботи, до радості творення краси. Гурт "Рідна пісня" веде активну концертну діяльність, є лауреатом численних фестивалів і конкурсів, має звання Народного. Але найулюбленішою формою спілкування з глядачем виконавиці вважають саме вечори народної пісні, коли неспішна оповідь керівника гурту Василя Триліса і жіноче багатоголосся зачаровують аудиторію, примушуючи завмирати серця... Долучитися до розмови про пісню та послухати акапельний спів запрошує гурт "Рідна пісня" у складі: Ганна БЕНЬКО, Валентина ОРЕЛ, Катерина ЛЕВЕНКО, Галина ОНИЩЕНКО, Марія МІЩЕНКО, Оксана ГОРДІЄЦЬ, Зінаїда САЛАТОВА-МИХАЙЛЮК, Ольга РАСПУТНА. Керівник – Заслужений діяч культури України Василь Триліс. ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи (Січневого повстання), 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38, м/т №№ 406, 470, 520 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 288-54-19, 288-92-68, 229-00-87. Контактні телефони гурту "Рідна пісня": 8(067) 967-71-30 (Валентина); 8(044) 564-14-25 (Василь Триліс). E-mail: vassyl@altair.kiev.ua
Мистецька фотовиставка СВЯЩЕННА СПАДЩИНА: ЕДВАРД КУРТІС ТА «ІНДІАНЦІ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ» 25 січня – 7 лютого 2008 року в приміщенні УЦНК "Музей Івана Гончара" Едвард Куртіс (1868–1952) – уславлений американський фотограф і етнограф, котрий здійснив проект, який газета «Нью-Йорк Геральд» в 1911 році назвала найграндіознішим із часів публікації Біблії Короля Джеймса. Він видав «Індіанців Північної Америки» – 20-томну серію книг, переплетених вручну шкірою, з ручної роботи фотогравюрними відбитками із зображеннями краєвидів, портретів вождів, побутових сцен і ритуалів із життя корінного населення США на Великих рівнинах, на Південно-західному і Північно-західному узбережжі, на Плато й на Алясці.
1906 року Едвард Куртіс почав цей проект, який тривав наступні 24 роки його життя і мав для нього непередбачувані наслідки: він втратив дружину, родину, фінансовий успіх, а також здоров'я, поклавши все це на вівтар своєї великої мрії. За підтримки кількох видатних людей, серед яких були Джон Морган, Теодор Рузвельт, Ендрю Карнегі, королі Англії та Бельгії, Куртісові вдалося здійснити фото-етнографічне дослідження, яке вже після смерті свого автора набуде широкого розголосу в суспільстві. Фотовиставка «Священна спадщина», створена спеціально для Державного департаменту США, складається із 60 фотографій, відтворених надзвичайно рідкісними технологіями, які застосовував у своїй практиці Куртіс. Усі експонати цієї виставки відібрано з архіву приватної колекції Крістофера Кардозо – найбільшої й найрізноманітнішої збірки творів Куртіса у світі. Ця виставка вже об’їхала Латинську Америку і зараз подорожує Європою. Її головна мета – віддати шану народам, які населяли Америку, а також літописцю історії та культури розмаїтих північноамериканських племен Едварду Куртісу. Відкриття виставки з участю Посла США в Україні Вільяма Тейлора відбудеться 25 січня 2008 року о 17.00 * * *
Виставка триватиме з 26 січня до 7 лютого 2008 року щодня, крім понеділка, з 10 до 17 год. ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Тел. для довідок: (044) 288-9268, 229-0087. E-mail: honchar_museum@ukr.net ЗАПРОШУЄМО на відкриття мистецької виставки «Українське Небо» (етносвіт символів, обрядової атрибутики, фольклору) та презентацію настінного календаря «Українська Народна Ікона» (зі збірки Музею Івана Гончара) на 2008 рік 18 грудня 2007 року о 17-й годині в приміщенні УЦНК "Музей Івана Гончара" Цією передріздвяною виставкою УЦНК «Музей Івана Гончара» продовжує започаткований 2006 року виставковий проект «Символи і знаки в народному мистецтві українців», який стосується порушених у суспільстві питань наявності у традиційній народній культурі українців архаїчної своєрідної символічної метамови, шляхом виявлення символічних мотивів і сюжетів в орнаментиці та декоруванні народної тканини (одяг, рушники, килими), керамічних і дерев’яних виробів, в писанках, народній картині та іконі, розписах, елементах архітектури, зразках фольклору тощо. Проект спрямовано на активізацію системного вивчення, фіксування та широкого обговорення серед фахівців, мистців і шанувальників народної культури проблем світоглядних аспектів української ментальності, знаковості народного мистецтва як системи символічного кодування, збереження й передачі життєво важливої інформації і традиційних знань етносу. «Першою ластівкою» проекту стало висвітлення символу-образу Світового Дерева (Дерева Життя, Дерева Роду) універсального символу, що зустрічається в різних культурах світу від доби бронзи донині і є особливо поширеним в українців. Теперішня виставка зосереджує увагу на висвітленні теми «Українське Небо» через виявлення у творах народного мистецтва, зокрема зі збірки Музею Івана Гончара, універсальних символів, орнаментальних знаків-архетипів, мотивів, композицій, що традиційно належать до астрально-солярної символіки, уособлюють чи символізують поняття, явища і структурні складові «небесних сил» (богині і божества, Всесвіт, Сонце, планети, зорі, вітер, хмари, дощ, небесний вогонь, «око неба», «сонячні диски», «сонячний вітер», «небесна волога» тощо), або ж сприяють реконструкції образу Неба та культу Сонця в уявленнях наших пращурів. На відкритті виставки відбудеться презентація мистецького календаря «Українська народна ікона» (зі збірки Музею Івана Гончара) на 2008 рік, у якому через образи улюблених у народі святих, основні біблійні сюжети та короткі відомості про церковні і народні свята представлено християнську традицію уявлень про небо та небесну ієрархію. * * * Завітавши на виставку і презентацію, ви також отримаєте чудову нагоду поспілкуватися із провідними фахівцями і шанувальниками народної культури, поринути в стихію українського мелосу. Виставка триватиме з 18 грудня 2007 року до 10 лютого 2008 року щодня, ЗАПРОШУЄМО
"МІЙ РІДНИЙ КРАЙ" (приватна колекція давньої української листівки "Прикарпаття і Гуцульщина") 27 листопада 2007 року о 17 годині до Українського центру народної культури "Музей Івана Гончара" "Колекціонери – щасливі люди" – зауважив колись Й.В.Гете. Саме завдяки їхній допитливості, завзятості, неспокою постають у цілому світі бібліотеки, музеї, архіви. Чимало людей захоплюються колекціонуванням поштових листівок – філокартією. І сьогодні відзначаємо непересічну подію: філокартист і збирач гуцульських старожитностей Петро Корпанюк власними зусиллями й коштом зібрав і видав старовинні українські листівки – документальні фото Прикарпаття і Гуцульщини початку минулого століття. Альбом-каталог листівок "Мій рідний край" виданий цього року в Києві (Видавничий дім "АДЕФ-Україна"). Його автор Петро Корпанюк – нащадок славнозвісних родин гуцульських майстрів-різьбярів Корпанюків і Шкрібляків, з дитинства залюблений у народне мистецтво і традиційну культуру рідних Карпат. Колекція листівок, формована ним протягом 20 років, тематично охоплює Гуцульщину, Покуття, Бойківщину та Опілля. Презентоване видання містить здебільшого зображення поштових карток, надрукованих з фотографій високої мистецької якості в Західній Україні (Галичині), а також у Польщі, Німеччині та Австрії. Альбом доповнено листівками з приватних збірок колекціонерів Мирослава Близнюка, Олександра Кагляна, Олександра Поліщука, Володимира Гавриленка, Івана Вишиванюка, Сергія Полегенького, Романа Білика і Олега Гречаника. Історична, етнографічна та пізнавальна цінність цього зібрання величезна. Понад 500 листівок, згрупованих у розділи "Краєвиди", "Міста й містечка", "Села та присілки", "Мешканці краю", "Родина", "Життя громади", "Матеріальна культура", "Народне мистецтво", "Привітальні та інші листівки", формують доволі цілісне уявлення, засноване на реальних фактах і документах, про життя Карпат понад сто років тому. "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути" – стверджує народне прислів'я. Альбом Петра Корпанюка дає таку можливість! З А П Р О Ш У Є М О на відкриття виставки художніх робіт Євгенії Сакевич-Даллас (м.Лос-Анжелес, США) "Не вмирає душа наша", присвяченої річниці Голодомору в Україні 23 листопада о 17-й годині у приміщенні УЦНК "Музей Івана Гончара" Євгенія САКЕВИЧ-ДАЛЛАС – людина трагічної долі і непересічних обдарувань. "Одна жінка, п'ять життів, п'ять країн" – таку назву мала книга її спогадів, яка побачила світ у США англійською мовою. В Україні спогади Євгенії Сакевич-Даллас були надруковані 2004 року під назвою "Не вмирає душа наша. Доля сироти з українського Голодомору".
Виставка відкрита з 23 листопада до 10 грудня 2007 року
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Український центр народної культури |
Найрадісніша, життєдайна пора року – весна. І одне з найважливіших свят традиційного річного кола українців – Великдень. Це день просвітлення людини й оновлення земного життя, а у християнській культурі – день Воскресіння Сина Божого.
З давніх-давен по всіх землях України незадовго до Великодня діти й молодь починали співати веснянки, а на Великдень сходилися для традиційних ігор та забав. Найчастіше це відбувалося біля церкви, а якщо ні – то десь на вигоні, де є вільний сонячний простір. У народі живуть забави для дітей, для підлітків, для дорослої неодруженої молоді. Тут можна випробувати силу і спритність, вміння танцювати, співати, виявити взаємні симпатії – зрештою, просто зустрічати весну і радіти життю.
Молодіжні й дитячі весняні забави колись мали, окрім розваги, й глибокий обрядовий зміст. У них відбилася щорічна "боротьба" зими й весни – відтворення її в іграх покликане прискорити неминучу перемогу сонця й тепла, життя, молодості, весняного розмаю.
Тож запрошуємо усіх охочих –
привести до Києва весну в "кривому танці",
розбудити гаї, заплітаючи "Шума",
відчути могутню течію народної традиції
і славити на українській землі Воскресіння Сина Божого.
З нами святкуватимуть Великдень:
етноватага "Гуртоправці",
фольклорний гурт "Володар",
дитячий фольклорний ансамбль "Райгородок".
Наша адреса: вул. Січневого повстання, 29.
Їхати:ст.м."Арсенальна",
авт.№24, трол.№38, м/т №№ 406, 470, 520 до кінцевої зупинки
за Києво-Печерською лаврою,
до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою.
Український центр народної культури
про відкриття виставки
„ВЕЛИКДЕНЬ”
Великодня виставка запрошує увійти у світ української хати напередодні великого свята. Давні ікони у святкових рушниках, традиційний ритуальний посуд з глини та дерева, барвисті килими та настільники, свічники, писанки, іграшки створюють атмосферу очікування дива, до якого починали готуватися ще від Різдва. Зосередженість на вишиванні, тканні, розписуванні писанок допомагали очистити думки та помисли, піднестися духовно до Творця.
Речі зібрані Іваном Макаровичем та працівниками музею демонструють вміння українців оточувати себе красою. "Нема предмета - від ложки до писанки, до великої будівлі - який би не був по-мистецькому оздоблений, як не було й того дня, свята чи події в родинному житті неопоетизованих", - наголошував видатний діяч української культури, художник, етнограф, колекціонер, засновник нашого музею - Іван Макарович Гончар.
Виставка діятиме з 30 березня до 27 травня 2007 року щодня, крім понеділка, з 10.00 до 17.30
Наша адреса: вул. Січневого повстання, 29.
Їхати: від ст. метро "Арсенальна" автобусом №24 або тролейбусом №38
до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою.
(співорганізатор ПП "Верещинські"), тематично пов’язаній з одним із найбільших народних календарних свят – Трійцею, чи Зеленою Неділею, можна оглянути та придбати сучасні вироби народних майстрів, виготовлені за традиційними технологіями та формами.
тут представлені: народне малярство, предмети оздоблення житла, музичні інструменти, святковий одяг, жіночі прикраси, писанки, рушники, дитячі іграшки тощо.
Виставка відкрита щодня, крім вівторка,
з 10-ї до 19-ї години.
Вхід вільний. Ласкаво просимо!
19 січня (п'ятниця) 2007 року
17.00 – Відкриття виставки «Митець Іван Гончар» (до дня народження – малярство, скульптура, графіка з фондів музею). Виставка триватиме до 5-го лютого.
Телефони для довідок: (044) 331-75-29, 288-92-68, 288-54-19
Виставка, а також презентація нового числа мистецького журналу «ContempoArtUkraine», присвячена світлій пам’яті людини дивовижної долі – відомого українського колекціонера з діаспори, головного редактора «ContempoArtUkraine» Володимира Михайловича Біляєва-Беланжера (1936–2006).
Володимир Беланжер народився 19 жовтня 1936 року в Києві у родині спортсменів. Семирічним хлопчиною, поза власною волею, він опиняється в час Другої світової війни у Німеччині, згодом – у Франції, а з 1956 року – у Сполучених Штатах Америки. У 1960-х роках, закінчивши Державний університет Вейна, факультет міжнародних відносин, В.М. Беланжер потрапляє до Японії. Завдяки працездатності, дипломатичним якостям й освіченості він заснував свої перші офіси у тайванському місті-столиці Тайпеї, а згодом у Гонконзі.
Однак, Володимира тягне на батьківщину, і його життєвий шлях, перетнувши земну кулю кілька раз, таки приводить його, майже через півстоліття, до рідного Києва, де до війни у власній хаті на Бесарабці проживала його бабуся, а в дитячій пам’яті назавжди закарбувався палаючий у пожежах Хрещатик. 1994 року він привіз до України маму Валентину (вчительку, чемпіонку США з великого тенісу серед пенсіонерів) і вперше – сестру Ольгу, лікаря-ревматолога.
На хвилі національного піднесення він усіляко прагне зробити свій внесок у розбудову нової України. Так, він сприяє участі України у міжнародній виставці на Тайвані 1991 року, організувавши павільйон «Українська культура і кухня». А взимку 1992–1993 років допомагає проведенню Першого всеукраїнського симпозіуму майстрів народного мистецтва у Седневі, спонсорує cтворення документального фільму «Ще вернеться весна» про цей форум. Поміж мистецькими проектами, Володимир Беланжер опікувався дитячим будинком у Києві, передаючи сиротам речі та продукти із США.
Особливою пристрастю Володимира Михайловича було колекціонування народного та професійного малярства. Зокрема, він переймався творчістю художників свого покоління, особливо тих, хто мав непересічний талант, але мусив виживати у скрутних умовах. Він відвідує «блошині» ринки й антикварні базарчики, збирає народні ікони з тим, аби вони не згинули зовсім, відкриває для себе творчість невідомих українських художників, котрим прагне всіляко допомогти: надає їм матеріали і фарби для малювання, влаштовує персональні виставки їхніх творів, публікує мистецькі каталоги. До 10-ліття проголошення незалежності України зорганізовує виставку народної ікони в Музеї культурної спадщини, якому і залишає в дар значну частину власної колекції. 2001 року видає настінний календар народної ікони зі своєї збірки.
Палка любов В.М. Беланжера до мистецької громади України і нестримне прагнення допомогти багатьом художникам, привела його до тісної і плідної співпраці з Фундацією Україна-США у Вашингтоні, де він працює на громадських засадах координатором програми «Культурного відродження України» з 2002 року. Особливим проектом Володимира Меланжера було виданням журналу «ContempoArtUkraine», який презентував творчий потенціал українських художників західним поціновувачам мистецтва, всіляко пропагува за кордоном українське мистецтво.
Чимало цікавих задумів і важливих проектів вимріював Володимир Беланжер. У передмові до мистецького альбому Нестора Кизенка він зізнався, що «не всі люди вірять у власну Долю, а я – вірю!» Ця віра дозволяла йому десятиліттями долати тяжку недугу. Таким він назавжди і запам’ятається усім, хто знав його, – людиною-ковалем власного життя, великим мрійником-мандрівником, відважним шукачем пригод…
Український центр народної культури
"МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА"
|
10 лютого (субота)
11:00 – В приміщенні Державного музею Івана Гончара відбудеться урочисте відкриття фотовиставки «По обидва боки Чорторию». Поряд з роботами відомих фотохудожників, виставляються і наробки молодих фотографів.
Організатори: Національний екологічний центр України (Молодіжне відділення), Екоклуб НаУКМА "Зелена хвиля", Київська ландшафтна ініціатива. Під час відкриття буде показ аматорського фільму і прес-конференція, присвячена проблемі забудови берегів р. Десенки.
Фотовиставка триватиме до 24.02.2007. Вхід вільний.
УЦНК "Музей Івана Гончара" провів ряд етнографічно-фольклорних експедицій на Слобожанщину, Поділля, Буковину, Прикарпаття, Київщину в рамках проекту "Із незамулених джерел: сприяння відродженню української автентичної культури в контексті світової культурної спадщини" за сприянням Міжнародного фонду "Відродження" (1999-2000). Експедиціями фіксувався сучасний стан побутування народних ремесел та промислів, збиралися предмети традиційного побуту та твори народного мистецтва, фольклорні матеріали, фільмувалася робота народних майстрів, типові краєвиди українських поселень, осередків традиційної культури, народних типажів. Завдяки експедиціям значно поповнилася фондова збірка Центру, зібрано унікальний історико-краєзнавчий і фольклорно-етнографічний матеріал. Нині експедиції тривають. Матеріали польових досліджень будуть видані в наукових збірниках УЦНК.
Нині УЦНК готується до відзначення 90-річного Ювілею свого засновника – Івана Макаровича ГОНЧАРА (січень 2001 р.). У програмі:проведення Ювілейного вечора та мистецько-меморіальної виставки "Іван Гончар - подвижник української культури" (Палац мистецтв "Український дім", січень 2001), видання матеріалів IV і V Гончарівських читань (січень 2001), видання мистецько-меморіальної книги "Іван Гончар: звитяга одного життя" (серпень 2001), проведення VI(Ювілейних) Гончарівських Читань (серпень 2001) на тему
"Традиційна народна культура
як інтегруючий чинник національного буття українців:
1) світоглядні засади;
2) проблеми наукового підходу.
Орієнтовний темарій:
- Національне самоусвідомлення українців.
- Традиція:проблеми історичної спадкоємності.
- Від етнографії й фольклористики – до етнології: від описовості та аналізу окремих явищ до комплексного наукового узагальнення, синтезу й гіпотетичного моделювання.
- Критерії "науковості" в контексті розвитку сучасної науки.
- Приватне та громадське етнографічне музейництво як явище національної культури.
Тези доповідей для публікації обсягом не більше 1 сторінки А4 бажано подати чи надіслати до 30 грудня 2000 р. на дискеті (формат Word 6.0 або пізніша версія, шрифт Times New Roman Cyr, 12, через півтора інтервали; поля: верхнє й нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве – 15 мм) разом із видрукуваним примірником. Оргкомітет залишає за собою право відбору матеріалів для участі у Читаннях.
Відібрані доповіді будуть надруковані у збірнику VI Гончарівських Читань
Учасникам Читань, які надіслали заявку й тези доповіді, у травні 2001 р. буде повідомлено точну дату проведення Читань та умови участі в них.
Адреса: 01015, Київ-15, вул. Івана Мазепи (Січневого повстання), 29, УЦНК “Музей Івана Гончара”.
Тел./факс для довідок: (044) 573-92-68.
ЗАЯВКА
Зголошуюся взяти участь у VI Гончарівських Читаннях з доповіддю на тему:
Моє прізвище, ім’я та по-батькові:
Фах і звання:
Місце роботи:
Адреса й телефон:
Е-mail:
Зробіть, будь-ласка, відповідні позначки:
ڤ Надсилаючи тези доповіді для публікації, маю намір прибути на Читання.
ڤ Надсилаючи тези доповіді для публікації, навряд чи зможу прибути на Читання.
ڤ Прошу зарезервувати мені місце в гуртожитку.
“___” ________________ 2000 р. Підпис ____________________________
|
|
На фотовиставку "Українці", автор Юрій БІЛАК