 |
|
|
ЗАПРОШУЄМО
дітей та батьків на індивідуальні та колективні майстер-класи
ДО СВЯТА ВЕЛИКОДНЯ! Українські великодні писанки без перебільшення можна вважати “листами до Бога”. В архаїчних символах візерунків на яйці закладалися молитви, побажання та мрії. Довершена єдність форми, кольору і змісту нагадує про одвічну гармонію Всесвіту. З яйця, за міфологічними уявленнями українців, почався світ. Тому писанці завжди надавали особливої святості, вважали, що нею можна забезпечити щастя, достаток, здоров’я і захистити людину від усілякого зла. Знаки сонця, води, вогню, повітря та землі, що в різноманітних комбінаціях та кольорах поєднані на традиційному тлі писанок, свідчать про споконвічну гармонію людини з природою. Через мову писанкових символів можна звернутися до Бога з молитвою про здоров’я, довголіття, побажати гарного урожаю, щасливого одруження, народження дитини. Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” до великодніх свят запрошує всіх бажаючих навчитися розписувати писанки, фарбувати крашанки, до Вербної неділі навчитися виготовляти вербові "шутки". Відвідавши майстер-класи, ви зможете дізнатися про зміст закодованих символів, пізнати регіональні особливості писанкового розпису та навчитися розписувати писанки, використовуючи традиційну орнаментику. Також на майстер-класах будуть представлені кращі збірки писанкових візерунків, навчальні посібники видавництва "Свічадо" (м.Львів) та набори для писанкарства від Малої академії ремесел та етнографії (м.Луцьк).
Розклад майстер-класів з виготовлення великодньої атрибутики:
Вхід в Музей для дорослих – 15грн, для дітей – 3грн.
ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: т/ф: 362-44-62, 280-52-10, 288-92-68
E-mail: honchar.museum@gmail.com 
в рамках Всеукраїнського дитячого фольклорного фестивалю
«ОРЕЛІ»
ОГОЛОШУЄ Всеукраїнський родинний конкурс великодньої атрибутики та писанок
«Ой нумо, нумо, заплетемо шума»
Теми конкурсу:
Всіх охочих запрошуємо взяти участь у конкурсній програмі «Великодній кошик», що відбудеться 8 квітня 2010 року в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара». Для участі у конкурсі слід підготувати великодній кошик та наповнити його за традицією будь-якого етнографічного регіону України
Умови конкурсу:
Матеріали, що приймаються до участі у конкурсі повинні бути підписані: назва твору, інформація про автора (ПІП, вік, місце навчання, поштова адреса за місцем проживання, контактний телефон).
В рамках підготовки до конкурсу всіх охочих запрошуємо до НЦНК «Музей Івана Гончара» на майстер-класи з писанкарства.
Довідкова література:
1. Віра Манько «Українська народна писанка». – Свічадо, 2008. 2. Віра Манько «Взірці українських народних писанок». – Свічадо, 2008.
Розклад майстер-класів з виготовлення Великодньої атрибутики
Члени журі конкурсу:
Організатори конкурсу запрошують до співпраці ЗМІ та дитячі видання для розповсюдження інформації про конкурс та інші організації щодо питань підтримки конкурсу
Координатор – Мирослава Вертюк orelifest@ukr.net (044) 229-56-87 (067)3166879
ЗАПРОШУЄМО
12 лютого 2010 року о 18.30 запрошуємо до етноклубу нежонатих тягнути колодку (за викуп!), а жонатих та всіх охочих на сирні вареники та спільну забаву, на танці, на Колодія! Традиційно ”Колодія” або ”Колодку” в Україні справляли цілий тиждень. У понеділок на Масляному тижні сходилися жінки до корчми або до когось у хату і справляли народження Колодія. Клали на стіл сповите в полотно поліно, прикрашали його різнокольоровими стрічками й сухими квітами. Випивали за його здоров’я та співали родильних пісень. Потім перевдягались у відьму, ведмедя, бабу й водили селом ”козла”. Його представляв хлопець у кожусі навиворіт. Під спів він викидав колінця і смішив односельців. У вівторок Колодія хрестили, приспівуючи: ” Щоб такий був багатий, як кожух волохатий”. У середу справляли ”поскребини”, або ”Зноби-баби”. У четвер Колодій помирав. У п’ятницю його ховали, а в суботу — оплакували. Жінки голосили за ним, побивались, що не буде з ким ”волочити колодку”. До того приспівували: Я на тебе, Колодію, Положила всю надію,
А теперка, Колодачу,
Як не бачу, чуть не плачу!
ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою.
ЗАПРОШУЄМО
на відкриття виставки сучасної ікони з приватної збірки родини Павелків (м.Миколаїв)
«Per aspera ad astrum» («Через терни – до зірок»)
12 лютого 2010 року о 17:00 годині
В Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» буде представлено виставку сучасних ікон сімейної іконописної майстерні «Небо на землі», яку очолює священик Сергій Павелко. Виставка має назву «Per aspera ad astrum» («Через терни – до зірок»).  На виставці будуть представлені сучасні ікони із творчого доробку майстрів із Миколаєва. Відвідувачі побачать близько 30 робіт. До експозиції увійшли ікони, виконані в різних техніках, зокрема, авторські інтерпретації прийомів українських та зарубіжних іконописних шкіл, сучасна творча ікона.Прагнучи звернути увагу глядача на сучасну ікону, миколаївські іконописці вдалися до нетрадиційного оформлення експозиційної зали. Замість звичного яскравого освітлення на відвідувачів чекає напівтемне приміщення і ліхтарики, якими вони освітлюватимуть експонати. Сутінки символізують матеріальний, смертний світ. Людина своїм духовним зором має осягнути в ньому те, що поєднує її душу зі світлом, побачити у промені світла небесний Образ.
Ідейним центром експозиції є ікона-тондо (коло) «Христос – Ангел Великої Ради» – Христос із крилами у колі Світла з розпростертими обіймами. Ми маємо допомогти Йому йти нам назустріч, без наших зусиль це не можливо. Промінь світла – це рух до вічності, до безсмертя.
Особливе місце на виставці посідають ікони «Богородиця Цілителька» та триптих «Благорозумний розбійник». Іконографія «Цілительки» значною мірою є духовним пошуком майстрів «Неба на землі». Знайшовши інформацію про ікону, що просяяла у 4 столітті у Грузії, але не збереглася, за словесними описами в літературі вони відтворили цей образ. Перед Богородицею предстали святі лікарі, що були відомі в історії церкви. Від давніх, таких, як Пантелеймон та Агапіт Печерський, до нашого сучасника –Св. Луки Войно-Ясенецького. Триптих «Благорозумний розбійник» є зразком сучасного українського іконопису – поєднання канонів та сприйняття Святого Письма сучасною людиною. За апокрифами , благорозумний розбійник – перша людина, що увійшла до раю. Його образ уособлює непростий шлях християнина, котрий прямує до вічності. Людина, що мечем проколює тіло розбійника – образ спокус сучасного світу.
Шукаючи нові засоби виразності, іконописці майстерні «Небо на землі» прагнуть дотримуватися давніх технологій – використовують тільки природні матеріали, а фарби готують власноруч із мінералів та пігментів.
Сьогодні майстри-іконописці бачать своїм завданням допомогти людям глибше зрозуміти істинне значення ікони. На думку керівника майстерні отця Сергія Павелка, ікона в наш час сприймається як окультно-декоративний предмет інтер’єру або фетиш (оберіг) у побутових потребах, які не є духовними питаннями. Для того, щоб відчути первинне призначення ікони, потрібно звершити духовну роботу – вернутися до Господа. «Побутує думка, що в іконі немає нічого нового, вона тільки повторює існуючі канонічні зразки, – каже отець Сергій Павелко. – Насправді ж канон не обмежує, а навпаки – надихає на пошук, на нові звершення в ім’я Христове».
Виставка діятиме з 12 лютого до 12 березня 2010 року
щодня, крім понеділка та останнього вівторка місяця,
з 10.00 до 17.30
ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: т/ф: 362-44-62, 280-52-10, 288-92-68
тел.: 067-510-67-43 (о.Сергій Павелко)
ЗАПРОШУЄ
на зустріч з Валерієм та Наталею Лапікурами
(українські письменники, тележурналісти, політологи та аналітики) 29 січня 2010 року
о 18.00 годині
Література і мистецтво повсякчас були сприятливим ґрунтом для виховання освіченого громадянина і сьогодні залишаються невичерпним джерелом його інтелектуального та духовного збагачення. Їх тісний взаємозв’язок є благодатним ґрунтом для формування творчої та мислячої особистості, що так необхідно сьогодні. Започаткований проект спільної діяльності видавництва та музею має на меті сприяти популяризації сучасної української книги та української традиційної культури серед молоді, дітей та дорослих. А також спонукати до спілкування. Спілкування з книгою, з мистецтвом, спілкування один з одним та спілкування з самим собою!!!
В рамках проекту двічі на місяць в НЦНК «Музей Івана Гончара» відбуватимуться відкриті презентації та дискусійні столи для дітей та дорослих за участі авторів видань та художників-ілюстраторів, які супроводжуватимуться майстер-класами, театралізованими дійствами, виставками та продажами української книги.
У програмі зустрічі:
« Доросла література – спосіб творчого самовираження.
Дитяча – незаперечний авторитет у онуків.» -- Валерій Лапікура « Доросла література – можливість передати іншим величезний пласт інформації, зібраний за все життя. Дитяча література – можливість показати онукам, де ті граблі, на які не варто наступати, бо їхня бабуся на них гулі вже набила.» -- Наталія Лапікура ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 229-56-87, т/ф: 280-52-10, 288-92-68;
ЗАПРОШУЄ
27 січня 2010 року о 17:00 годині
до Національного центру народної культури
«Музей Івана Гончара»
На вечір пам’яті правдивого патріота України, визначного громадського діяча, скульптора, етнографа, колекціонера, Народного художника України, Заслуженого діяча мистецтв України, Лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, фундатора відомого в Україні і за її межами хатнього музею народного мистецтва, з якого нині постав Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара». В програмі вечора:
ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: т/ф: 362-44-62, 280-52-10, 288-92-68 http://honchar.org E-mail: honchar.museum@gmail.com
ЗАПРОШУЄМО
на ОСТРОЗЬКИЙ БАЛ та майстер-класи зі світських європейських танців
початку XVII століття
Століттями світська культура черпала натхнення з культури народної, а одними з кращих ілюстрацій цього симбіозу були музика і танець. Запозичуючи найкраще з народних танців, європейські музиканти й хореографи створили урочисті й веселі, витончені й простакуваті, парні й кругові танці, що століттями виконувались на пишних балах і вечірніх салонах. Театр-студія старовинного танцю «Джойссанс» запрошує на майстер-класи зі світських європейських танців початку XVII ст.
Розклад майстер-класів.
Понеділок 25 січня – Бранль Монтард, Кінський бранль, Бранль Прачок, Офіційний бранль (французькі танці з «Орхезографії» Туана Арбо, 1589 р.)
Вівторок 26 січня – Козацький танець, танець Мартина, Ягелонская алеманда (реконструкції українських та польських світських танців Наталії Скорнякової).
Четвер 28 січня – Проста павана, Дженні збирає груші, Збір гороху (танці з Судових іннів і книги «Англійський вчитель танцю» Дж.Плейфорда, 1650 р).
Початок майстер-класів о 19:00. 30 січня 2010 року «Острозький бал» в етноклубі «Музей Іван Гончара». Початок о 15:00
Вартість вхідних квитків на бал: до 24.01 - 50 грн., з 25.01 - 70 грн., в день балу - 100 грн. Відвідання щонайменше двох майстер-класів є основною умовою допуску на бал. ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 229-56-87, (066) 36 50 449; (067) 316 68 79 е-mail:
ЗАПРОШУЄМО
24 січня 2010 року на відкриту лекцію з історії українського шляхетного костюму XVI-XVII століття
Минулої осені театр старовинного танцю «Джойссанс» відвідав історичний фестиваль Terra Heroica, який щорічно відбувається в Кам’янці-Подільському. Багато гуляли містом у костюмах і, звісно, привернули увагу гостей фестивалю. Основне питання, яке переслідувало учасників театру впродовж усього заходу: «А це у вас польські костюми?». «Це вбрання української шляхти» – відповідали вони, на що не рідко отримували категоричну відповідь: «Української шляхти не існувало». Чи це справді так? Чи справді Василь Острозький, Іван Вишневецький, Богдан Хмельницький були «польською» шляхтою? Що носили заможні українці? У що вдягалися міщани й селяни? Який зв’язок між убранством ікон Божої матері і французьким театральним костюмом? Що спільного між угорським, польським, турецьким і українським строєм, і чому XVII ст. названо добою Сарматизму?
На ці та інші питання Ви зможете отримати відповіді під час двогодинної лекції з історії українського шляхетного костюму XVI-XVII ст.
Лекцію читатимуть:
Наталія Скорнякова - керівник театру-студії старовинного танцю «Джойссанс», художник по костюмах з десятилітнім стажем роботи в сфері реконструкції історичного вбрання;
Наталія Кузьменко - конструктор одягу про ТССТ «Джойссанс»; загальний досвід роботи в історичній реконструкції костюму – 4 роки, з них 1,5 роки роботи конструктором одягу в майстерні автентичного костюму «Шляхетний одяг».
Лекція буде проведена з використанням наочного матеріалу та зразків готових костюмів.
ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 229-56-87, (066) 36 50 449; (067) 316 68 79 е-mail:
ЗАПРОШУЄМО
на закриття зимової частини фестивалю та нагородження переможців і учасників конкурсу «Іде звізда чудна» 19 січня 2009 року о 16 годині
На Йордань фестиваль «ОРЕЛІ» Більше трьохсот робіт з усієї України зібрав родинний конкурс «Іде звізда чудна», що пройшов в рамках фестивалю. Серед представлених на виставці робіт: вертепи, витинанки, ляльки, маски, живопис, графіка, кераміка, вироби з соломи, виконані як в традиційному, так і в сучасному потрактуванні. Впродовж місяця конкурсні роботи дітей-гуртківців мистецьких шкіл і центрів народної творчості гармонійно доповнювали експозицію виставки «Українська різдвяна символіка» з фондів Національного музею архітектури та побуту України та Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара».
У програмі:
Виступ фольклорного гурту «Дай Боже» (16:00)
Вручення нагород переможцям та учасникам конкурсу (16:30)
Завітайте до нас в день свята Водохреща, щоб привітати дітей, батьків та вчителів з перемогою у конкурсі і побажати їм нових творчих злетів.
ВХІД ВІЛЬНИЙ Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 362-44-62, т/ф: 280-52-10, 288-92-68; е-mail: honchar_museum@ukr.net
ЗАПРОШУЄМО
14 січня 2010 року з 17:00 до 20:00
на святкування Маланки й Василя, на Щедрий вечір та на Старий Новий рік!
Та тримайте його добре, аби він Вам скоро не втік!
З Вами буде дитячий гурт "Світлячок"
черкаську козу водити,
а гурт "Левеня" з Маланкою ходити.
Гурт "Писанка" зі Львова файно буде колядувати,
а "Райгородок" з Вінничини - щедрівки співати.
І щоб не було пусто в хаті,
то гурт "Роксоланія" защедрує Вам
про тернопільську дівку
як гармата...
Не журіться, що не буде де стати –
Буде забава і кличемо Вас щедрувати!
Не сумуйте, що не буде де сісти –
Кличемо Вас пампухи і кутю їсти!
ВХІД ВІЛЬНИЙ ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 362-44-62, т/ф: 280-52-10, 288-92-68; е-mail: honchar_museum@ukr.net
ЗАПРОШУЄМО
9 січня 2010 року з 16 до 20.00
на Різдвяну коляду Всеукраїнського дитячого фольклорного фестивалю
«ОРЕЛІ»
Сакральне і таємниче, дзвінке і світле Різдво на Україні. Воно збирає родини з різних кутів, з різних світів на спільну Святу Вечерю, на спільну коляду. Дідухи, Вертепи, витинанки, різдвяні «павуки» та зірки вже декілька тижнів поспіль прикрашають експозиційні зали музею Івана Гончара. Конкурс «Іде звізда чудна» зібрав на різдвяній виставці роботи дітей з усієї України.
Наступним етапом Фестивалю стане спільна різдвяна коляда, що відбудеться в приміщенні Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара». На ній звучатимуть колядки та різдвяні піснеспіви у виконанні дитячих та молодіжних фольклорних гуртів. Народні рукотвори працюватимуть з соломою та тістом, виготовлятимуть традиційні різдвяні маски. Унікальний ляльковий Вертеп буде представлено фольклорним гуртом «Цвітень», а дитячий гурт «Ордана» з Житомирщини представить самобутні різдвяні традиції Поліського краю.
Запрошуємо всіх на кутю, на узвар, на різдвяну коляду!
ВХІД ВІЛЬНИЙ ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 362-44-62, т/ф: 280-52-10, 288-92-68; е-mail: honchar_museum@ukr.net
19 грудня 2009 року В українській традиції приготування до Різдва зазвичай розпочинали від Введення (4 грудня). Тоді в кожній хаті плели «павуків», прикрашали житло, пригадували колядки, а молодь вже починала формувати колядницькі гурти. Найменші ж очікували подарунків від Святого Миколая. Запрошуємо всіх бажаючих на спільне приготування до різдвяних свят: навчитися виготовляти вертепні зірки, «павуків», випікати традиційне різдвяне печиво, співати колядки. Денна програма (приміщення НЦНК «Музей Івана Гончара») 15.00 - Відкриття різдвяної виставки із фондів Національного музею архітектури та побуту України та Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» та робіт учасників конкурсу різдвяно-новорічної атрибутики «Іде звізда чудна» 15.45 - Приготування до Різдва (виготовлення різдвяно-новорічної атрибутики за участі народних майстрів) 17.15 - Зустріч із Святим Миколаєм 18.00 - Вистава «Подорож Святого Миколая» у виконанні дитячого фольклорного театру «Левеня» Вечірня програма (приміщення Етноклубу «Музей Івана Гончара») 19.00 - Колядки у виконанні фольклорних гуртів «Царина», «Рожаниця», «Роксоланія», «Многая літа» фольклорний гурт школи мистецтв ім.М.І.Вериківського 19.30 - Спільна коляда (майстер-клас з вивчення традиційних українських колядок). Виготовлення різдвяних зірок, дідухів, витинанок, випікання пряників. 20.30 - Показ сучасного українського одягу лінії «Весня - Літо - 2010» від майстерні автентичного костюму «Шляхетний одяг», дизайнер Людмила Сівцева-Климук 21.00 - 22.00 Етно-рок гурт «ТаРУТА» Спеціальна пропозиція від Етноклубу до свята: цілющі трав’яні чаї, традиційні солодощі та коржі з тертим маком від Петра Гончара
Вхід вільний Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29.
Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 362-44-62, т/ф: 280-52-10, 288-92-68 http://honchar.org.ua, http://ethnoclub.com.ua е-mail: honchar.museum@gmail.com
ЗАПРОШУЄМО
на вечірi – зустріч із творчими колективами Тема: "Давні пісні і сьогоднішнє їх розуміння" 4 грудня 2009 р. початок о 17 годині У програмі:
Вечір веде керівник гурту "Рідна пісня" Василь Триліс.
ВХІД ВІЛЬНИЙ Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 362-44-62, т/ф: 280-52-10, 288-92-68 http://honchar.org.ua е-mail: honchar.museum@gmail.com
З нагоди 50-річного ювілею Музею Івана Гончара ЗАПРОШУЄМО ВАС на відкриття Етноклубу "Музей Гончара", створеного, щоб об'єднати прихильників української традиційної культури 12 грудня 2009 року у Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" (вул. Івана Мазепи, 29) Наприкінці 1950-х років на схилах Дніпра зародився осередок пізнання української історії, традиції, мистецтва - України минулої і майбутньої. Тут збиралося коло однодумців, з'являлися нові ідеї, що переростали згодом у мистецькі течії й наукові звершення; тут кожен мав нагоду пізнати своє коріння, а відтак і себе. Новостворений Етноклуб – це тепла хата для живого спілкування однодумців, зацікавлених українською традицією - і водночас символічне розширення того кола, яке приходило протягом півстоліття до хати Івана Гончара...
ПРОГРАМА
ПРЕС-РЕЛІЗ 50 років від заснування хатнього Музею Івана Гончара – це Заклавши підвалини Музею на власних засадах ще у 1959 році, Іван Гончар до початку 1990-х устиг зібрати безліч неоціненних відомостей, народних мистецьких витворів і документальних матеріалів про українську традицію – і то не завдяки, а всупереч тогочасній державній політиці. Прийшла Незалежність України – а з нею й визнання потрібності його праці. Створений у 1993 році державний Музей Івана Гончара пройшов нелегкий шлях протягом останніх п'ятнадцяти літ, але зумів зберегти головне: відкритість і спрямування на "зворотній зв'язок" з глядачами, майстрами, інформантами. Чи не найяскравіше це виявляється, зокрема, у збиранні й розповсюдженні інформації про народні звичаї, майстрові технології, традиції господарювання...
Святкуючи сьогодні ювілей Музею, ми започатковуємо новий культурно-мистецький проект – Товариство прихильників української традиційної культури "ЕТНОКЛУБ". Тут працюватимуть майстер-класи і студії, проходитимуть лекції, вечірки, концерти та зустрічі з цікавими людьми; тут вирішуватимуться питання втілення в життя мистецьких і наукових проектів, пов'язаних з українською традицією; тут, зрештою, можна буде просто відпочити й поспілкуватися у колі друзів і однодумців.
Захід відбудеться за підтримки Компанії "Воля". ВХІД ВІЛЬНИЙ Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 362-44-62, т/ф: 280-52-10, 288-92-68 http://honchar.org.ua http://ethnoclub.com.ua е-mail: honchar.museum@gmail.com
ЗАПРОШУЮТЬ на презентацію книги МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО 100 статті, есеї, спогади, публікації, присвячені сторіччю Марії Примаченко
(РОДОВІД, 2009)
1 грудня 2009 о 17:00 годині
Видавництво «Родовід» презентує Творчість Марії Примаченко, беззаперечно, складна, багатогранна та самобутня. При знайомстві з цієї книгою читач неодмінно побачить, що кожне нове покоління відкриває у творах справжнього художника щось своє, ті нюанси та відтінки, що з різних причин не були побачені попередніми поколіннями. Кожен з дослідників дивиться на творчість Марії Примаченко крізь призму свого часу та власного характеру.
200-сторінкове видання складається з двох частин. У першій – «ретроспективній» – матеріали розташовано хронологічно, відповідно до їх опублікування в різних газетах, журналах, книгах. Тут можна побачити статті як московських мистецтвознавців Ю. Овсянникова, М. Розанової, Н. Шкаровської, директора Хорватського музею В. Црнковича, так і українських дослідників та діячів В. Данилейка, Н. Веліготської, А. Макарова, О. Найдена, М. Жулинського та багатьох інших. Саме ці матеріали найяскравіше демонструють еволюцію наукових поглядів на творчість мисткині.
У другій частині, яку умовно можна назвати «ювілейною», матеріали згруповано згідно з жанровою або тематичною відповідністю. Тут подані спогади, есеї, філософська та мистецтвознавча аналітика. Марія Примаченко, її великий незбагненний талант, її могутня особистість захоплювала та захоплює дотепер. Для української культури вона є знаковою постаттю, однією з її правдивих ікон. Творчість цієї художниці проростає новими зернами в сучасному мистецтві, дизайні, моді, літературі. І про це пишуть, аналізують філософ Юрій Легенький, живописець Тіберій Сільваші, культуролог Людмила Лисенко, мистецтвознавець Галина Скляренко, літературознавець Тамара Гундорова, а також Дмитро Горбачов, Олена Шестакова, Ігор Диченко та інші відомі українські дослідники.
Збірник "МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО 100" багато ілюстрований фотопортретами художниці з музейних архівів та неперевершеними фототворами Юрія Роста. Книга також включає багато репродукцій творів мисткині, що зберігаються в музейних та приватних колекціях України. Дизайн та художнє оформлення створив відомий харківський дизайнер, який працює й викладає в Москві, Євген Табориський.
Найновіше видання РОДОВОДУ "Марія Примаченко 100" є своєрідним акордом закриття Року Марії Примаченко в Україні. Отже, додатково спонукає до нових роздумів, нових проектів, які б гідно презентували ім’я великої української мисткині.
РОДОВІД видавництво Олена Осипчук (044) 2894829; (067) 4044402 rodovid@ln.ua
ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол. №38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою.
ЗАПРОШУЮТЬ
на історико-документальну виставку
"МИ ЗВИНУВАЧУЄМО!" ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ – ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 26 листопада – 5 грудня 2009 року
На виставці представлені документи вищих партійних та державних органів влади, які свідчать про їх свідомі дії, спрямовані на організацію Голодомору, та їх повну обізнаність з ситуацією на місцях. Творцями Голодомору названо Сталіна, його найближче оточення в Москві та їх помічників в Україні. Виставка складається з вступної частини, у якій показано загальне ставлення більшовицького режиму до України, та кількох тематичних блоків. У першому блоці розкривається непомірність і абсурдність планів хлібозаготівель, насамперед, для упокорення та знекровлення села. Розглядаються насильницькі методи колективізації, яка викликала опір народу. Його форми і зміст висвітлено в другому блоці. Терор режиму на початку 30-х років є темою третього блоку. Передусім, тут йдеться про репресивне законодавство та масові арешти, депортації, сфабриковані судові справи.
Виставку присвячено подіям 1932-1933 рр., розгортанню Й.Сталіним війни проти селян, яка набула форм терору голодом. Запровадження режиму "чорних дощок", заборона поширення інформації про голод, запровадження паспортної системи разом із заборонами на виїзд за межі України, офіційна відмова приймати допомогу голодуючим від Міжнародного Червоного Хреста і й інших благодійних організацій – усе це є ознаки геноциду та прямі докази зумисності Голодомору. Помилково думати, що голод своєю кістлявою рукою душив лише українське село – люди сотнями помирали на вулицях українських міст.s
Важливим доказом зумисності Голодомору є свідчення очевидців. Вони складають окрему змістову частину. Дуже непростим є питання про загальну кількість жертв Голодомору. Однак демографічні втрати викликають палкі дискусії, пропонуються різні методики підрахунків. Автори виставки – доктор історичних наук В. Борисенко, В. Даниленко, С.Кульчицький, В. Марочко, Р. Пирог і кандидат історичних наук Л. Гриневич – прагнули звернути увагу відвідувачів на найочевидніше – величезний дефіцит населення України при зіставленні переписів населення 1926 та 1937 рр. – при одночасному збільшенні за цей час населення Росії та Білорусії.
У 2006 р. Верховна Рада прийняла закон про визнання Голодомору геноцидом, проте до цього часу в суспільстві є сили, які опираються поширенню правди про ті страшні події. Україна мусить зробити все, щоб пам'ять про невинно згублених збереглася довічно. Саме тому фінал виставки тісно пов'язане з проблемами сучасності, боротьби за визнання Голодомору б геноцидом, формування політики пам'яті про страшну трагедію, яка не може бути забутою.
Виставка працює щодня, крім понеділка, з 10.00 до 16.30
ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол. №38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Тел. для довідок: (044) 288-92-68, 288-54-19. E-mail: honchar.museum@gmail.com
ЗАПРОШУЮТЬ
на відкриття
Другого Всеукраїнського Фестивалю-конкурсу "Відродження льонарства та народних художніх промислів України «ЛЬОН-ФЕСТ»", яке відбудеться 25 листопада 2009 року о 10 годині у виставкових залах Експоцентру Київської єпархії УПЦ (Київ, Залізничне шосе, 3; біля ст.м. "Либідська")
Всеукраїнський фестиваль «Льон-Фест» започаткований у 2008 році з метою привернення уваги держави і суспільства до збереження, відродження і розвитку льонарства та народних художніх промислів; забезпечення спадкоємності самобутніх традицій народної культури, підвищення рівня духовності українського народу, підтримки вітчизняних товаровиробників і підприємців у сфері виробництва та реалізації високоякісних товарів з льону. Фестиваль проходитиме у формі конкурсних показів колекції з льону ? 25 листопада, а також виставки-ярмарку тканин, одягу, домашнього текстилю, прикрас, фурнітури, сувенірної продукції з льону, унікальних книг, ікон та творів народного мистецтва – 25, 26, 27 листопада.
Голова журі конкурсу – відомий художник- модельєр, Лауреат Державної премії РФ, член-кореспондент Академії мистецтв РФ, професор В’ячеслав Зайцев.
Організатори Фестивалю: Компанія "КОТТІ-Льон" (Керівник – дизайнер Тетяна Цуканова) та Всеукраїнський благодійний фонд "Живодайне джерело" (директор Алла Тарасевич).
Співорганізатори: Синодальний відділ "Церква і Культура" Української Православної Церкви; Національний центр народної культури "Музей Івана Гончара"; Київська міська громадська організація "Студія Парадіз"; редакція журналу "Аленка + Сережка"; журнал "Моя сім’я"; Міжнародна громадська організація "Жінка третього тисячоліття".
Камертоном фестивалю стане виступ Народної артистки України Ніни Матвієнко.
ЛАСКАВО ПРОСИМО!
ОГОЛОШУЄ
Всеукраїнський родинний конкурс різдвяно-новорічної атрибутики та вертепів
«ІДЕ ЗВІЗДА ЧУДНА»
Одним з найсокровенніших свят річного календаря в Україні споконвіку вважалось Різдво. В кожній українській родині вже з грудня місяця починали співати колядки, виготовляли дідухи, плели різдвяних павуків, готували вертепи. Сьогодні цей пласт культури має стати одним із засобів, що відновить родинне спілкування через звичаєву культуру і дасть можливість дітям разом з батьками доторкнутись до сакральних традицій Різдва. Мета конкурсу - залучити дітей та українські родини до вивчення та пізнання традиційних різдвяно-новорічних свят за допомогою засобів народного мистецтва.
Теми конкурсу:
Умови конкурсу:
Матеріали, що приймаються до участі у конкурсі повинні бути підписані: назва твору, інформація про автора (ПІП, вік, місце навчання, поштова адреса за місцем проживання, контактний телефон).
Довідкова література:
1. Олександр Курочкін «Українські новорічні обряди: «Коза» і «Маланка» (з історії народних масок). - 1995.
2. Ольга Вербенець, Віра Манько «Обряди і страви Святого вечора». – Свічадо, 2008.
2. Йосип Федас Український народний вертеп. – Наукова думка, 1987.
3. Радуйся, земле, коляда йде. – Смолоскип, 2000.
Запрошуємо Всіх бажаючих до НЦНК «Музей Івана Гончара» (м.Київ, вул.Івана Мазепи, 29) на відкриті майстер-класи з виготовлення дідухів, різдвяних павуків, вертепних масок, вертепних зірок, різдвяних масок, вертепів, витинанок, а також на відкриті семінари-практикуми для керівників художніх та мистецьких студій та вчителів малювання загальноосвітніх шкіл. Теми семінарів: «Українські традиції соломоплетіння: різдвяна атрибутика», «Народні Вертепи на Україні», «Різдвяна витинанка». Майстер класи та семінари відбуватимуться з 02 по 19 грудня 2009 року. Участь у семінарах за попереднім записом.
Члени журі конкурсу:
Організатори конкурсу запрошують до співпраці ЗМІ та дитячі видання для розповсюдження інформації про конкурс та інші організації щодо питань підтримки конкурсу
ЗАПРОШУЄМО на відкриття виставки "Українське весілля: обрядова атрибутика"
17 вересня 2009 року
о 17 годині у приміщенні НЦНК "Музей Івана Гончара"
Виставка "Українське весілля" продовжує тему розвитку людських взаємин в українській народній традиції: першою була тема "А ми, серце, кохаймося...”. Після періоду знайомства і кохання молодих людей настає закономірний етап створення родини, який розпочинається весіллям. Весілля готувалося нашими предками споконвіку заздалегідь із залученням значних матеріальних та духовних ресурсів. Про це свідчить і весільне вбрання, яке є найбагатше та найпишніше за колоритом, матеріалами, оздобленням, і використання великої кількості рушників, без яких не обходилось українське весілля в усі часи. Це також багата, різноманітна кухня. Але найбагатшою є також і духовно-змістова частина весілля, яка простежується у піснях, побажаннях молодим на щастя та багато іншого.
Приготування до весілля були тривалими й ретельними. За кілька років до судженого дня починали готувати посаг для молодої, в деяких землях України ще від народження дівчинки. Особлива увага приділялася створенню ритуальних тканин – тканих та вишитих рушників, які наречена мала виготовити власноручно. Це мало особливе значення, оскільки дівчина як хранителька майбутнього домашнього вогнища якнайкраще могла "програмувати" на полотні спільну подружню долю. Важливим був також у весільному обряді одяг. Це найкраще і найпишніше оздоблене вбрання, для якого купувалися і підбиралися найдорожчі матеріали.
Весільний обряд, який триває тиждень, складається з різних ритуалів. Серед них – вінкоплетення, завивання гільця та багато інших. Але найсокровеннішим, кульмінаційним моментом у таїнстві шлюбу є ставання молодят на рушник і благословення їх батьками на щасливе подружнє життя.
На виставці експонується весільне та святкове вбрання різних земель України, рушники, святковий посуд, меблі, фотоархівні матеріали, живопис та ін.
Виставка діятиме з 18 вересня до 16 листопада 2009 року
щодня, крім понеділка та останнього вівторка місяця, з 10.00 до 18.00 ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 362-44-62, т/ф: 280-52-10, 288-92-68; е-mail: honchar_museum@ukr.net
ЗАПРОШУЄМО на майстер-клас у програмі фольклорного фестивалю "ОРЕЛІ"
"Традиційні головні убори українських жінок" 4 вересня 2009 року
з 14.00 до 17.00
у приміщенні НЦНК "Музей Івана Гончара"
Головні убори кожного народу світу становлять особливий інтерес. Вони вирізняються великим розмаїттям за формами, колоритом, використанням матеріалів, що зумовлено віковими, соціальними, майновими, кліматичними та обрядовими особливостями. Окремо серед головних уборів українських жінок виділяються дівочі вінки та вінкоподібні убори. Дівчатам дозволялося носити зачіску неприкритою, на відміну від заміжніх жінок, та прикрашати її квітами і стрічками. У весільних вінках вживали квіти з тканини, паперу, пір’я тощо, вовняні кульки, намистини, бісер, лелітки. За давніми віруваннями, весільний вінок повинен був зберігатися в родині як запорука щастя, гармонії подружжя. З часів введення християнства на наших землях жінки по весіллі прикрашали своїм вінком та букетом нареченого образ Богородиці у кіоті... Простіші, більш буденні варіанти дівочих уборів передбачали прикрашання голови стрічкою, за яку при бажанні закладалися пучки квітів – ззаду, чи з боків, над вухами.
Наприкінці весілля, коли відбувався обряд покривання, на молоду одягався жіночий головний убір, що відділяло веселе, безтурботне дівоцтво від жіночої долі. Одним із найдавніших таких елементів вважаються намітки – головні убори рушникового типу з прикрашеними тканням, або шитвом кінцями, обруси, плати прямокутної форми, які вже пізніше трансформувалися у простіші в користуванні прямокутні та квадратні хустки. Намітки були довжиною до 7 або й більше метрів. Найдорожчі з привізного шовку, майже невагомі. Власне такі намітки були імітацією коштовних заморських паволок, які були доступні заможним верствам. В зимовий час вони могли поєднуватися з хутряними шапками. У селянському побуті намітки ткалися з тонкого льону, мали розріджену фактуру. Таке полотно називалося серпанком і досить високо цінувалося. Кожен регіон України мав свої способи вив’язування наміток. Найдовше вони побутували і найбільше збереглися на Поліссі.
...Процеси глобалізації виявляються у різних сферах життя. В одязі особливо. Часу на вив’язування наміток немає. І на заміну складним, цікавим уборам приходять прості у вжитку хустки квадратної форми. Початок свій вони ведуть від моди на ношення перських шалей та хусток, які поширились в Російській імперії завдяки мануфактурам француза Гійома Луї Терно (200 років тому). Тернові хустки названі якраз на його честь, і не мають нічого спільного з рослиною терном. Це фабричні вироби з тонкої вовни з квітковим, або східним малюнком “в огірки” (“турецький”), який наносився на тканину за допомогою вибійки. Вибійчані хустки імітували набагато дорожчі перські, індійські шалі, виготовлені вручну за допомогою багатоколірного жакардового ткання, батика, або вишиття.
На майстер-класі в НЦНК "Музей Івана Гончара" своїм досвідом виготовлення головних уборів, а також вив’язування наміток та хусток поділяться наукові працівники з Національного музею народної архітектури та побуту України, Музею українського народного декоративного мистецтва, Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського, а також пані Віра Наконечна (м. Філадельфія, США), мисткиня, яка займається реконструкцією українського народного вбрання і зокрема головних уборів у діаспорі.
ВХІД ВІЛЬНИЙ ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 362-44-62, т/ф: 280-52-10, 288-92-68; е-mail: honchar_museum@ukr.net
ЗАПРОШУЄМО на відкриття Всеукраїнського дитячого фольклорного фестивалю "ОРЕЛІ" – Нагородження
переможців конкурсу
та відкриття виставки дитячих малюнків "Гуси,
гуси, лебедята, візьміть
мене на крилята"
24
серпня 2009 року
у приміщенні та на подвір'ї НЦНК "Музей Івана Гончара" Всеукраїнський дитячий фольклорний фестиваль "Орелі", започаткований у 2008 році, має на меті впровадження кращих здобутків української етнопедагогіки в сучасний виховний простір. Цьогорічний
фестиваль відбудеться
в кілька етапів.
Його відкриттям стане
виставка дитячих
малюнків-ілюстрацій
до народних казок, обрядів,
забавлянок, лічилок
тощо. День відкриття
Фестивалю буде присвячено
двом темам: дитячому
малюнку та фольклору.
У
програмі заходу:
12.00 – відкриття Всеукраїнського
дитячого фольклорного
фестивалю "Орелі
– 2009" ) за участі
дитячих фольклорних
гуртів – подвір’я
Музею Івана Гончара.
12.45
– 13.30 – огляд
виставки дитячих малюнків – виставкова зала Музею
Івана Гончара.
11.00
– 15.00 – майстер-класи
та художні майстерні
для дітей за участі
художників та майстрів
народної творчості: малювання на папері,
полотні, асфальті, розпис
на склі, розпис хатинок
традиційними орнаментами,
петриківський розпис,
соломоплетіння, пташки
з глини й тіста, свищики,
витинанки, вироби з
кукурудзиння, виготовлення
та розпис кераміки,
виготовлення ляльки
з сіна, квітів, кукурудзи;
майстер-класи гри на
сопілці, дводенцівці,
окарині – подвір’я
Музею Івана Гончара.
15.30
– 16.30 – нагородження
переможців конкурсу за участі відомих художників-ілюстраторів,
майстрів народної творчості,
казкарів.
17.00
– 19.00 – традиційні
народні танці.
На
території Фестивалю
відбудуться також ярмарок
літератури для дітей
та виставка-продаж
робіт майстрів народної
творчості.
ВХІД ВІЛЬНИЙ ЛАСКАВО ПРОСИМО! Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи, 29. Їхати: ст.м."Арсенальна", авт.№24, трол.№38 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою. Телефони для довідок: (044) 362-44-62, т/ф: 280-52-10, 288-92-68; е-mail: honchar_museum@ukr.net
ЗАПРОШУЄМО на свято ІВАНА КУПАЛА НА САДИБІ ІВАНА КОЗЛОВСЬКОГО 12 липня 2009 року з 12.00 до 20.00 на
батьківське обійстя
співака Івана Козловського
–
до Меморіального музею-садиби, с. Мар’янівка Васильківського р-ну Київської області (40 км від Києва) …Здається, що за якусь мить на порозі виросте міцна і граціозна постать маестро, який у свої 90 вражав витонченістю жестів, філософською глибиною думки, свіжістю і молодістю чаруючого голосу. Видатний
тенор XX століття Іван Козловський
у своєму житті гармонійно поєднав
дві пісенні культури: народну
та класичну. Виконуючи провідні сольні
партії на сцені Великого театру, він незмінно
щороку повертався до Мар’янівки, де народився
і провів своє дитинство, щоб заспівати
з односельцями народну пісню, доторкнутися
до природи батьківської землі, отримати
від неї благодатну силу.
Свято, що відбудеться
12 липня в музеї-садибі, поєднає дві культурні
грані життя і творчості Івана Семеновича.
Відкриє його Народна хорова капела "Дніпро"
Київського національного університету
ім.Т.Шевченка, бо саме в стінах університету
свого часу відбувся творчий дебют Співака.
Духовна музика українських композиторів
(О.Кошиць, К.Стеценко, Б.Березовський,
В.Бортнянський) прозвучить у мар’янівському
храмі Пресвятої Богородиці.
Світлини
в садибі зберегли пам’ять про те, як
Іван Семенович разом з мар’янівськими
дівчатами водив танки і співав купальські
пісні. Сьогодні, в час, коли природа набуває
найбільшого розквіту, а садиба Співака
потопає в цвіті мальв, зелені яблуневого
саду та плакучих верб, ми вшановуємо пам’ять
Івана Козловського. Народна пісня, духовна
музика, український романс і зрештою,
опера – жанри, вилиті голосом та душею
видатного співака України.
У програмі свята:
ЛАСКАВО
ПРОСИМО!
Адреса Меморіального музею-садиби І.С.Козловського: с.Мар'янівка, Васильківський р-н, Київська обл. Їхати: від ст. м.Либідська, м-т Київ–Гребінки (відправл. з вул.І.Кудрі) – 40 хв. до с.Ксаверівка (поворот на с.Мар’янівка). На
Вас чекатиме мікроавтобус
та підвода з музиками.
Телефони
для довідок: (044) 229-00-87, 288-54-19; е-mail: honchar_museum@ukr.net
ЗАПРОШУЄМО
на відкриття виставки Народне мистецтво Львівщини з колекції Музею народної архітектури та побуту у Львові 16 червня 2009 року о 17.00 у приміщенні УЦНК "Музей Івана Гончара"
Виставка ознайомить відвідувачів з народним мистецтвом Львівщини. Ткацтво, килимарство, вишиття, гутне скло, гончарство, різьблення, плетіння – ці та інші види народного мистецтва, здавна поширені по всій території України, на Львівщині набули своїх яскравих, самобутніх рис. Етнографічно-типологічні межі Львівщини охоплюють рівнинну частину Львівської області (Сокальський, Радехівський, Бродівський, Жовківський, Яворівський, Кам'янко-Бузький, Буський, Городоцький, Мостиський, Пустомитівський, Миколаївський, Золочівський, Стрийський, Самбірський, Дрогобицький р-ни) та північну частину Старосамбірського району, заходу Тернопільської обл. (Зборівський, Бережанський, Монастирецький р-ни), Рогатинський, Калушський, північну частину Долинського, північно-західну частину Галицького районів Івано-Франківської обл.
Народне вбрання кінця ХІХ – середини ХХ століть якнайкраще змальовує естетичні, морально-етичні та звичаєві норми місцевого люду. І кожна біла вишита сорочка, яка є основою народного вбрання, – це індивідуальний витвір, що підпорядковується традиційній культурі з чітко зазначеними межами. Строга, чорно-біла графічна вишивка Сокальщини; яскрава, кольорова Яворівщина та багата різноманітністю барв Жидачівщина, де яскраві доповнюючі кольори підпорядковуються і урівноважуються ведучим бордово-чорним кольором. На виставці представлені експонати, які є типовими для даного локального регіону. Це святкове вбрання, різне за часом виготовлення, за статтю та віковою належністю.
Гончарство Львівщини представлене розмаїтими виробами знаних і невідомих майстрів. На межі ХІХ – початку ХХ століть у Галичині існувало 820 гончарних осередків. Кожен з них на базі традиційних засобів виробляв свої оригінальні форми та техніки декору. Широкий асортимент виробів – кахлі, горщики, глечики-збанки, миски, макітри, друшляки, ринки, пампушниці, колачі, вазони, іграшки-свистунці та тарахкальця-"хихички" – до сер. ХХ ст. почав зменшуватись, орієнтуючись на найбільш вживані, а згодом і на сувенірні форми...
Важливу групу виставкових експонатів становлять також традиційні дитячі іграшки, серед яких виділяються яворівські. Їх виготовляли з явора, липи, осики, верби, сосни, рідше – бука і груші. Це коники, пташки, тарахкальця, колиски, лялькові меблі, посуд, музичні інструменти. Декоративно-емоційні якості іграшок підсилює розпис на природному тлі дерева...
Народне декоративно-вжиткове мистецтво Львівщини, яка є значною територією Галичини, – явище не лише яскраве, а й глибоке за своїми традиціями, джерелами, різноманітне за видами і формами. Це світ, таємничий у своїх образах і привабливий для сучасного глядача.
Виставка діє з 16 червня до 19 липня 2009 року
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 |
Український центр народної культури
"Музей Івана Гончара" до Фестивалю української епічної традиції "КОБЗАРСЬКА ТРІЙЦЯ – 2009" |
|
Український центр народної культури
"Музей Івана Гончара" |
|
Розклад фестивалю
української епічної традиції «КОБЗАРСЬКА ТРІЙЦЯ» |
 |
Український центр народної культури
"Музей Івана Гончара" |
|
Український центр народної культури
"Музей Івана Гончара" |
6 травня 2009 року, Середа, 15:30 - 17:00
Плекальня "Традиційна лялька" від Оксани Цюпи.
6 травня 2009 року, Середа, 16:00 - 18:00
Лекція "Жіноче начало в українській вишивці" від Юрія Мельничука.
7 травня 2009 року, Четвер, 15:00 – 16:30
15:00 - 16:30 – колискові для немовлят (від народження до 2 років) та для вагітних мам
16:30 - 18:00 – забавлянки для дітей від 2 до 5 років
|
Український центр народної культури
"Музей Івана Гончара" |
|
Український центр народної культури
"Музей Івана Гончара" |
| Міністерство культури і туризму України - Головне управління культури і мистецтв Київської міськдержадміністрації - Національна спілка художників України - Національна спілка майстрів народного мистецтва України - Українське керамічне товариство - Український фонд культури - Національна академія наук України - Інститут керамології – відділення Інституту народознавства НАН України - Музей українського народного декоративного мистецтва - Полтавський краєзнавчий музей - Національний музей народної архітектури та побуту України - Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному - Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів - Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» |
|
Український центр народної культури
"Музей Івана Гончара" |
 | |
| Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" |
|
Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" |
|
Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" |
|
Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" |
до Українського центру народної культури
"Музей Івана Гончара"
Чому книга названа: “Солоний гопак”? В.Петущак відповідає: "Відлік усіх земних висот ведеться від умовної нульової позначки ? рівня моря. Хто ходив під вітрилами, знає достеменно: цей рівень безкомпромісно визначає твою власну висоту й людську сутність".
"Яким би далеким не був берег, ніколи не відчуваю себе безпорадною піщинкою, що загубилася в безкрайніх просторах. Ніколи, навіть у важких штормах, не сприймаю океан ворожою силою, якій маю протистояти. "Ось мій всесвіт!", ? думаю, виходячи на палубу своєї "Лелітки", що завзято витанцьовує серед хвиль десь посеред синього безмежжя... Цей танець ? як наш український гопак ? то грайливий і ніжний, а то несамовитий і шалений... Гопак під вітрилами, солоний, як океанські хвилі. Хто хоч раз спробував, що воно таке, довіку буде прагнути виконання "на біс"!.."
| Міністерство культури і туризму України - Головне управління культури і мистецтв Київської міськдержадміністрації - Національна спілка художників України - Національна спілка майстрів народного мистецтва України - Українське керамічне товариство - Український фонд культури - Національна академія наук України - Інститут керамології – відділення Інституту народознавства НАН України - Музей українського народного декоративного мистецтва - Полтавський краєзнавчий музей - Національний музей народної архітектури та побуту України - Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному - Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів - Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» |
з державних і приватних колекцій (до 100-літнього ювілею славетного подружжя одного з найдревніших гончарних родів
|
Український центр народної культури
"Музей Івана Гончара" |
| Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" |
Хай життя, коротке, ніби спалах,
Вміститься в зерниночці малій, –
Лиш би тільки впало й проростало
Колоском для рідної землі
| |
Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" |
Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні |
 Програма імені Фулбрайта |
|
Адреса проведення семінару: УЦНК «Музей Івана Гончара», вул. І. Мазепи, 29, м. Київ.
|
Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" З нагоди 98-ї річниці від Дня народження Івана Гончара |
| |
Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" |
| |
Український центр народної культури "Музей Івана Гончара" |
| |
Український
центр народної культури "Музей Івана Гончара" |
