  |
|||||||||||
|
|
|
|||||||||
|
Закінчивши Київську художньо-індустріальну профшколу, а згодом і Київський інститут агрохімії, Іван Гончар продовжував самовдосконалення як скульптор, графік і живописець. В результаті постала унікальна скульптурна галерея Прометеїв Українського Духу: пам’ятники Григорію Сковороді, Тарасу Шевченку, Лесі Українці, Миколі Лисенку, Максиму Кривоносу, Івану Гонті, Максиму Залізняку, Катерині Білокур; погруддя Богдана Хмельницького, Івана Котляревського, Михайла Коцюбинського, Олеся Гончара, Платона Майбороди, Леся Курбаса... Іван Гончар – живописець створив велику серію картин, у яких зафіксував народні типажі, одяг українців, а також краєвиди, історичні та архітектурні пам’ятки України. Цим роботам властиве науково точне відтворення деталей народного побуту. Особливо цінними сьогодні є ті, що висвітлюють народну культуру сіл, затоплених водосховищами та втрачених внаслідок Чорнобильської трагедії. Одночасно з мистецькою творчістю Іван Гончар протягом п’яти десятиліть провадив титанічну збирацько-народознавчу роботу, результатом якої стала унікальна колекція українського народного мистецтва XVII–XIX ст.: іконопис, народна картина, одяг, рушники, килими, кераміка, різьблення, писанки, музичні інструменти, стародруки та ін., що за своєю цінністю перевершує збірки багатьох значних музеїв України. Він цілеспрямовано провадив наукові дослідження народного мистецтва, вивчав історію України, підтримував і пропагував у столиці народні звичаї – колядування й щедрування, великодні веснянки тощо. Іван Гончар був одним із організаторів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Музею народної архітектури та побуту в Києві. Тисячі людей в Україні й за її межами завдячують йому пробудженням національного самоусвідомлення.
|
|||||||||||
