 |
 |
|
|
|
|
Колекція народної тканини налічує близько 2500 од.; найчисленнішими є рушники (900 од.), сорочки (бл. 300 од.), верхній одяг, килими, зразки вишивок (бл. 500 од.). Більшість експонатів XVIII - XIX ст., зібраних упродовж 1950-80-х років, становлять значний науковий інтерес і мистецьку цінність. Насамперед це зібрання з Полісся, територій, що зазнали значного радіаційного забруднення, а також із сіл, що нині стали околицями Києва: Троєщини, Шулявки, Желян, Осокорків, Пирогова та інших. Окремо виділяються такі тематичні збірки, як колекція плахт з Київщини, “черницькі рушники” з Черкащини, цілий ряд унікальних експонатів XVIII ст., виконаних рідкісними чи вже втраченими техніками вишивання і ткання. Збірка народної кераміки Музею нараховує 630 одиниць: від макітер, горщиків та мисок до зооморфної пластики, іграшки і кахель, представляючи гончарні осередки майже всіх регіонів України у хронологічних межах XVII – другої пол. XX ст. Найбільш повно представлені центральні регіони країни – Середня Наддніпрянщина (Дибинці, Обухів, Васильків, Головківка) і Полтавщина (Опішне, Міські Млини, Постав-Мука). Зібрання має унікальні ічнянські кахлі (Чернігівщина), знамениті кахлі О.Бахматюка, роботи гончарів Прикарпаття (Косів та Пистинь), Поділля (Бубнівка, Гайсин, Смотрич, Миньківка, Товсте) та північних осередків. Невелика, але цінна колекція народних музичних інструментів із різних регіонів України: кобзи, бандури, цимбали, колісна ліра, цитра, коза (волинка), трембіти, сопілки, флояра і дудка. Один з інструментів збірки – кобза – датований 1748 роком.
|
|
|
Відділ творчої спадщини збирача і засновника музею, скульптора і художника І.М.Гончара органічно входить до музейної структури, доповнюючи образний ряд експонатів, адже значна кількість унікальних речей, які траплялися досліднику під час його польових етнографічних експедицій та подорожей, лишилася зафіксована лише на папері, полотні, в глині або в записниках-щоденниках. Іван Гончар був серед організаторів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури і став одним з ініціаторів створення найбільшого в світі скансена – Музею народної архітектури та побуту в Києві. Він цілеспрямовано провадив наукові дослідження народного мистецтва, вивчав історію України, відроджував у Києві народні звичаї колядування, щедрування, веснянки, свято Купала... Основні напрямки творчого доробку митця представлені в розділі скульптури, що нараховує близько 400 одиниць (гіпс, кераміка, бронза, мармур та інше). Портретна галерея історичних героїв та діячів української культури, народні типажі, виконані в етюдній манері, жанрові композиції, ескізи до пам’ятників, а також дрібна пластика доповнюють творчий доробок скульптора. Розділ живопису та графіки нараховує понад 1000 творів, виконаних художником під час подорожей по Україні з метою вивчення й фіксування історичних пам’яток (собори, фортеці, помешкання видатних осіб), місць, пов’язаних із героїчним минулим українського народу (кургани, могили, козацькі поховання), побутових архітектурних споруд (млини, вітряки, хати), предметів декоративно-прикладного мистецтва й українського народного одягу. На основі зібраного матеріалу Іван Гончар створив серію історико-етнографічних альбомів “Україна та Українці” (18 томів), у яких зобразив самобутній всесвіт сотень населених пунктів України: стародавні фотографії мешканців у народних строях, портрети відомих людей, краєвиди, звичаї, мистецькі та етнографічні пам’ятки.
|
|
|
Особиста бібліотека І.М.Гончара нараховує 2750 книг з україніки, які хронологічно варіюють від стародруків Апостола 1625 року Лаврської друкарні в Києві, Октоїха 1640 року друкарні Сльозки у Львові до видань початку 90-х років нашого століття. Збірка книжок представлена історичною та релігійною літературою, виданнями з живопису, скульптури, народного мистецтва, охорони пам’яток, краєзнавства, етнографії, фольклору, дореволюційними підручниками, енциклопедіями, словниками, народними календарями. Значна частина видань книгозбірні була недоступна читачеві державних бібліотек України впродовж трьох десятиріч, починаючи з 1970-х років, оскільки перебувала у фондах спеціального зберігання великих книгосховищ і зовсім вилучена з менших бібліотек. Окремим розділом Книгозбірні є література з дарчими написами Івану Гончару від авторів, укладачів, упорядників – близько 130 видань.
|
